Фото: mil.ru БпЛА ‘Орлан-10’
Агресор успішно рухається в цьому напрямі і випереджає нас. Як випереджав, утім, і раніше. У повномасштабну війну 24 лютого Москва вступила з кількома тисячами «Орланів» у війську, Україна – з кількома десятками здебільшого гірших за параметрами безпілотників, котрі швидко втратила протягом бойових дій.
Нині прогрес рухається вперед – на жаль, в основному в РФ. Безпілотники все більше стають засобом ураження. Росіяни масово застосовують усім відомі вироби з Ірану, «Шахеди», і розпочинають масове використання ударних безпілотників власного виробництва, зокрема «Ланцетів».
Іран. РФ. Дрони. Україна
«Ланцети» уже стали фактором у війні, вони полюють на нашу артилерію і ППО.
На жаль, з українського боку ситуація з безпілотниками далі настільки ж ганебна, наскільки вона була на початку передбаченого масованого вторгнення. 95% роботи розвідки здійснюється дронами а) цивільними, б) купленими за рахунок волонтерів.
Решта – це 50 на 50 іноземна допомога і кволі потуги вітчизняних виробників забезпечити фронт бортами.
Фото: facebook/Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine
Це все один великий провал українськими держструктурами завдання забезпечити власну армію безпілотниками.
По-перше, українські солдати наражаються на надмірну небезпеку, бо користуються непристосованою для війни продукцією. І гинуть, калічаться.
Чого варта лише категорична неготовність Міноборони масово забезпечити військо виносними антенними комплексами, котрі дозволять пілотам цивільних дронів працювати з укриття, що особливо актуально зараз, коли більше немає можливості ховатися в зеленці.
По-друге, купляючи дорогу продукцію китайського виробництва, ми нераціонально використовуємо дорогоцінні народні кошти, бо втрачаємо альтернативу фінансувати вітчизняне виробництво набагато безпечніших і ефективніших апаратів, зі самого початку спроєктованих для війни.
Атака дронів. Українські уроки
Щоб припинити весь цей сором (а для такої освіченої та промислово розвиненої країни це великий сором), щоб дати поштовх розвитку безпілотної галузі в Україні, щоб створити масові виробництва дешевих дронів, слід вжити певних кроків, описаних нижче.
Фото: Повернись живим Український безпілотний літальний апарат для ведення розвідки, створений українською компанією DeViRo.
А взагалі, держава зараз має ходити і цілувати всіх, хто здатен виготовляти якісну продукцію, питати їх безперервно: що вам треба? як вам допомогти? А не відмахуватися від виробників і розробників, немов від набридливих мух, як це відбувається зараз.
1. Сформулювати запит (або хоча б типологію цілей та умов застосування) на БпЛА. Військові не поспішають брати відповідальність і чітко формулювати відповідно до прописаних у законодавстві процедур, що ж їм потрібно. Відбуваються такі речі неформально. З цим треба покінчити – держава (Міноборони, ГШ) мусять грати роль активного замовника. Саме формулювання потреб ініціює максимум зусиль конструкторів, розробників. Попит породжує пропозицію. Поки що державна компонента у війні поза цим процесом.
2. Створити постійну платформу комунікації з виробниками БпЛА, щоб вести постійний діалог, а не так, як це відбувається зараз, коли кілька окремих виробників мають повне адміністративне сприяння, а всі інші – другий сорт.
3. Організувати роботу спецслужб, дипломатів і всіх інших причетних чиновників на забезпечення українських виробників комплектуючими з-за кордону. Росія успішно таким чином працює, усіма неправдами тягнучи з усього світу деталі для безпілотних апаратів, щоб успішніше воювати проти нас. Наші ж спецслужби тут поза грою, дипломатія працює мінімально. Приміром, 600 дронів, куплених одним фондом для України, уже котрий місяць не можуть сюди потрапити, і при цьому держава не сильно намагається вирішити цю проблему. Прибрати слід і будь-які обмеження на ввезення компонентів для БпЛА. Для генераторів же змогли прибрати…
Фото: Bochkala_WAR
4. Вирішити проблему з доступом приватних фірм до роботи з боєприпасами. Зараз цивільним розробляти ударні БпЛА де-юре заборонено. Масово-габаритні моделі виробники формально теж не можуть у нормальному порядку отримати. У результаті успішно розробляють ударні БпЛА лише кілька колективів, котрі мають кожен свій «дах» у спецслужбах. Це – сором. Бо має бути відкрита конкуренція, по-перше. А по-друге, навіть хороші й успішні розробки так і не виходять зі спецслужб у масове виробництво. Просто тому, що СБУ, ГУР – це не господарські організації, заточені на створення масового і доступного продукту. А зараз настав час, коли саме та сторона, котра зможе швидко розгортати масові виробництва, стане переможцем у війні.
Росія стрімко втрачає спроможності в оборонці
5. Створити програму переміщення цінних кадрів у армії, щоб кваліфіковані кадри: інженери, іт-спеціалісти – використовувалися не як рядові піхотинці в окопах, а за своїм призначенням – для організації масового виробництва стратегічно важливої продукції та озброєнь. Нині перевестися таким фахівцям навіть у рамках одного підрозділу з посади на посаду – колосальна бюрократична проблема.
6. Забезпечити доступ виробникам до підземних приміщень. За СРСР таких підземних комплексів набудували достатньо, але нині Міноборони та інші відомства – це собака на сіні, котра не пускає приватних виробників, котрі дають продукцію для фронту, у захищені підземелля, яких, на щастя, у нас значна кількість. І це, звісно, стосується не тільки БпЛА.
Ці пункти вище – не повний і не вичерпний перелік того, що слід робити урядовцям, щоб розвернутися обличчям до галузі військових БПЛА в Україні. Утім автор цих рядків має сумніви, що особи, котрі керують тилом: ВПК, адмінапаратом Міноборони тощо, – самостійно здатні усвідомити, що їм треба робити.
Фото: Генштаб ЗСУ
Порятунок потопельників – справа рук самих потопельників, тож слід виробникам БпЛА, волонтерам, безпосереднім користувачам (військовим на фронті) об’єднуватися і просувати свої ініціативи, спільно прискорювати повільних урядовців та інших державних управлінців.
