За інформацією: Суспільне Суми.
“Вудмен”. Суспільне Суми
“Не знаю, який там у них план був, вони рухались на “Буранах” – на техніці такій. Як снігоходи, а ззаду ящики для перевозу. І їх там, я не знаю, близько 20 осіб було, але до нас доїхали тільки, шестеро ніби. Інших розбили там наші “вампіристи”, на підходах спалили, але не всіх. І вони почали рухатися в напрямку посадки. Почали просто тупо забігати в укриття, які побачили, знайшли бліндаж, закріпились там”, – каже боєць.
“Ми виявили й доповіли, що є такий рух, наші дрони прилетіли туди, подивились, що там виділяється тепло, значить є хтось в бліндажі. І вони почали туди навалювати, там нескінченна кількість FPV врубали по входу в бліндаж. Вампіри скидали там ТМ-ки, але укриття там, виявилися кріпкі. Не було видно, щоб там когось уразили, чи хтось 300-й, чи 200-й був”
Оцінивши ситуацію командир взводу ухвалив рішення висуватись і штурмувати противника. Тож разом з напарником пішов першою групою, далі пішла друга у проміжку близько 20 хв.
“Вудмен”. Суспільне Суми
“Я цю дорогу і маршрут дуже добре знав. По нас мінометний обстріл був, артилерія, FPV літали, так ми йшли й не зупинялись. Розумію, що по нас працює міномет, “насипає” по квадрату. Я кажу: "Ну, якщо ми зупинимося, то все, хана". І ми йшли, там сосни падали поряд, може метрів за 200-300 від нас. Дійшли до тої точки, де повинні закріпитися. Там був бліндаж, укриття, ми вдвох застрибнули, снігу по коліна. Друга група теж підійшла до нас, нас стало четверо. Тоді нам з КСП кажуть: "Все, хлопці, готуйте гранати, готуйте БК, споряджайтесь, будете штурмувати", – пригадує боєць.
“Вудмен” каже, що це був його перший бойовий вихід:
“Якось хвилювання, щоб такого в мене не було. Було на початку, коли з бліндажа виходили, десь я розумів, що ми йдемо на штурм, хоч нам і не казали. Я розумів це, що ми будемо в кожному разі штурмувати, тому що треба відбивати позицію. Якщо не штурмувати, то зачищати, щоб там нікого не було. Хлопці там хотіли курити, але я їм не давав цього робити, вони всі курячі, я не курю. Кажу: "Ні, зробимо роботу, тоді покурите". Ну, щось я був впевнений, що все пройде добре. Хвилювання пропало, і мені знаєте, адреналін зашкалював, скоріше б щоб це все минуло, щоб ми це зробили”, – пояснює “Вудмен”.
Далі бійці підірвали бліндаж й утворилась яма.
“Як комірка. А ми стоїмо по колу, чотири особи з різних сторін, щоб показали, що ми стріляємо, що тут велика кількість людей, що нас там не чотири, а значно більше. Ну, кинули туди гранату, а звідти почали так навалювати нєхєрово. Що правда стріляли просто в небо, в них не було можливості стріляти направлено по нас. А потом клац, бачу, “ефка” вилітає. Я кричу: "Граната", й падаю”, – пригадує боєць.
“Обійшов, став на коліна, бачу їх голови в напрямку і починаю туди просто “всаживать” перший, другий, третій, четвертий ріжок. І вони притихли всі, все притихло. Я кричу: "Здавайтесь, або вам п*здець”. Кажу: “Кидаємо гранати, ТМ”, хоча у нас їх не було. У нас там хлопець підбігав з усім цим, ніс гранати. "Давайте, я зараз кидаю гранати, ви всі помрете"
“Вудмен”. Суспільне Суми
Один із армійців РФ пішов на контакт і сказав, що вони здаються.
“Пообіцяйте, що ви нас не уб’єте, не “обнулите”. Я кажу: “Все, слово пацана, ви залишитесь живими, якщо здастеся”.Першому кажу: “Знімайте броніки, викидай зброю назовні.” Вони почали вилазити. Я його запитав скільки їх, відповіли – шестеро. Я не подав виду, але думаю, шестеро, ну це так непогано”, – пригадує боєць.
“Мені тут граната прилетіла, в око. Я спочатку не зрозумів, уламок, чи ні. Потім вони почали простріл робити, потрапили мені в ногу, я в “коматозі”, взагалі нічого не розумів, хтось мене підіймає, каже: “Скидай “бронік”, вилазь”. Я скинув “бронік” почав вилазити, мені кажуть: “Мордою в землю”, я ліг, руки зав’язали і все. Як за книжкою, чітко”, – згадує полонений армії РФ.
“Потім на “евак” їх вивезли. Але нам іти там в одну сторону до 4 км було. І це все ж під гул дронів, FPV”, – каже “Вудмен”.
“Вудмен”. Суспільне Суми
“Наші висадили нас посеред поля, сказали бігти в лісосмугу. Ми побігли, їх усіх розбили, чотири людини – 200, дві людини – 300”, – каже полонений армії РФ.
“Вудмен” говорить, що ніколи не думав, що стане військовим офіцером.
“До цього я був звичайним громадянином держави, працював на цивільній роботі, але потім так вийшло, що як мені виповнилось 25 років 3 квітня, то 4 квітня пішов у військкомат і мобілізувався. Пройшов базовий військовий вишкіл в Британії два місяці, потім повернувся в Україну і попав під розподіл у військову Одеську академію на офіцера, тому що я маю вищу освіту – магістр. Оскільки в нас в державі є така можливість для цивільних отримати перше-первинне офіцерське звання”, – згадує командир взводу.
Боєць говорить, що його псевдо пов’язане з мирною професією.
“В цивільному житті я магістр лісового господарства. До цього я працював в ДП “Ліси України”. Коли я прибув тільки в підрозділ, тут хлопці з матеріального забезпечення, діловод каже: "Треба вказати твій позивний, який в тебе.” А в академії у мене був “Лісник”. А він каже: "Ні, “Лісник” уже є, давай щось інше". Ну, тоді давай, кажу, англійською, в мене дружина перекладачка: “Вудмен”, хай щось таке цікаве вийшло”, – пригадує боєць.
У відпустці ще не був, але, каже, сподівається поїхати.
“Родом я з Середино-Будської громади. Навчався в Сумському аграрному університеті, так що для мене цей край знайомий. Об'їздив по всіх лісових масивах, так що Сумську область я дуже гарно знаю”, – зазначає боєць.
“Вудмен” говорить, що війна на Сумському напрямку має свої особливості.
“Єгерська бригада, вона ж піхотна, тобто війна в лісах, болотах, це ж її база. То вона виконує завдання тут, тому що це трошки специфічні умови, не такі як в не населених пунктах, у містах, і не “відкритка”, тут треба специфіку мати, тому що зеленка дає переваги як нам, так і противнику. На Сумщині дуже великі лісові масиви, коли противник накопичується у них, то його дуже важко звідти вибити, він тоді використовує це як плацдарм для подальших дій. Поки ми з цими накатами справляємося, все добре. Дрончики наші гарно працюють, коли гарна погода, то в них немає шансів, але коли тільки погіршення, якісь тумани, якісь дощі, якісь ще погіршення умов, то все — починається якийсь рух”, – пояснює боєць.
“Вудмен”. Суспільне Суми
Попри те, що важко, каже “Вудмен”, армійці РФ успіхів не мають.
“Ви повинні уявляти, яке це навантаження для кожного оборонця, який там сидить і тримає позицію у бліндажі. Така війна для піхотинця дуже важка. Хлопцям, які там просиділи оці 120-110 днів, я думаю, що вони вже повинні бути героями, якісь нагороди в них повинні бути. Основний плюс піхоти, що він утримує позиції. Хоч і є зараз “кілзона”, або ще кажуть, “сіряк”, яка вибивається дронами, але дрони теж не всемогутні, і вони не можуть закрити весь периметр”
Боєць впевнений, що під час війни командир має все показувати на власному прикладі. Попри розвиток технологій, головний на полі бою піхотинець, додає командир.
“Якщо піхотинець не буде сидіти на передньому краю, то це не наш край буде. Лінія оборони все одно рахується по останньому нашому піхотинцю. Так, тут небезпечно, але це війна. Всі бояться, що вона прийде. Вона прийде, якщо всі так будуть думати, що давай хай сусіди йдуть, а я буду сидіти дома там, у Facebook наярювати, що все погано, ніхто нічого не робить. Так, це війна, тут є втрати. Нема такого, щоб все ідеально”, – каже боєць.
Має командир і свій рецепт перемоги.
“Всі повинні бути підготовлені. В плані військових навичок, вміти збирати, розбирати, стріляти, повинні всі й уміти оборонятись. До цього треба звикнути чи перестроїтись. Всім людям треба зрозуміти, що по-іншому вже не буде. Воюємо 12 років, але й досі до людей не дійшло. Ну, я думаю, дійде. У нас немає іншого виходу. Як ви бачите, помічників у нас немає, крім нас. Треба, щоб тил теж був надійний. Щоб там не казали, що все погано. Я хочу, щоб казали: "Так, важко”, але щоб всі одне одного підтримували. Це найголовніше, щоб не було розділення в нас. Тому що ми не переможемо, якщо не будемо діяти спільно і в одному руслі”
