Рік що минає, кардинально змінив життя кожного українця. Лютий досі триває в серцях кожного. Війна розлучила родини і принесла біль втрат. Багато чоловіків і жінок, які в мирному житті були підприємцями, журналістами, водіями, вчителями, взяли до рук зброю аби захистити свій дім, своїх дітей, своїх рідних, свою країну. Зараз наші мужні воїни тримають оборону, без перерви на вихідні та свята. Вони не вдома, не з рідними за святковим столом. Але навіть на передовій прикрашають ялинки та очікують прихід Нового року. Наші воїни впевнені – перемога буде за нами.
Вінниця.info передає вінничанам вітання від наших захисників із Вінниччини, від наших мужніх воїнів ЗСУ.
Роман Ковальський. Журналіст з Вінниці. У перший день повномасштабного вторгнення поміняв клавіатуру на зброю і вступив до Сил територіальної оборони.
«Рік нашої Перемоги! 22-й став для України найкривавішим і, водночас, найгероїчнішим роком в її сучасній історії. Він минає і забирає із собою тисячі життів наших захисників та мирних жертв російської агресії… Тому в ніч на 1-е січня не буде святкової ялинки у центрі Вінниці, не буде яскравих салютів та щасливих людей із шампанським в руках… Бо маємо на своїй землі велику війну і одне єдина на всіх бажання в новому році — це Перемога!
Для мене, як для більшості вінничан, цей рік видався надто коротким… Адже 24-го лютого наше життя розділилось на до і після… Бо з цього дня я пішов у добровольці та взяв до рук зброю. І ці десять місяців у війську я щодня відчуваю гордість за ЗСУ та свою незламну країну, але хотіли взяти за 2-3 дні.
Ми разом вистояли, багато і багатьох втратили, але Україна жива, живе і буде жити… На жаль, страшною ціною. Тому на це Різдво і Новий рік я вперше за довгий час не буду вдома, не сидітиму за родинним столом… Бо ми на обороні кордону, на нулі в мільйонному війську України. А ви, наші рідні, святкуйте, мрійте, бережіть діток та віру в ЗСУ й найкращу в світі країну — нашу Україну. Ваші добровольці, рідна Вінниця», — Роман Ковальський.
Владислав, позивний «Титан». Родом із Крижопільської громади. З військовою справою знайомий ще 2016 року. Він був в АТО, і вже тоді здобув перший бойовий досвід. Зараз «Титан» в найгарячішій точці фронту на Донеччині, у місті, яке президент назвав Фортецею українського духу.
«Настрій в нас чудовий, налаштовані позитивно. Я хочу привітати всіх з Новим роком і попросити перетерпіти цей період. Перемога буде за нами! Хочу подякувати, всьому українському народові за віру любов та підтримку. Ми розуміємо, що без вас ми ніхто, ви зробили немаленький вклад для перемоги, яка незабаром настане.
Цей рік змінив кожного і показав, що головне, що потрібно цінувати в цьому житті це родину, рідних та батьків, людей яких ти любиш, які люблять тебе та підтримують. Коли нас обстрілюють, все що необхідно це тепле слово, або фото рідних людей, чи молитва. Ми тримаємо наше місто-фортецю на Донеччині, хоча і щодня втрачаємо побратимів. Та попри це життя має тривати. Тому ми плануємо новорічну вечерю. Сподіваюсь ворожа канонада не зможе нам завадити. В нас вже є ялинка, ми її прикрасили, дякуємо діткам за їхні іграшки та малюнки. Нехай Новий рік приносить всі радість та віру. Слава Україні!», — Владислав.
Олександр з позивним «Директор». Вінничанин. До війни був керівником на підприємстві. 25 лютого став військовим. Захищає країну у складі 66- ї окремої механізованої бригади.
«Це наймолодша механізована бригада, яка воює. Ми з липня місяця були в Марїнці, звільняли Ізюм, потім Лиман. Цей рік змінив мене однозначно. Я став сильнішим, загартував силу духу. Найважче це переживати втрату побратимів. Ми віримо, що обов’язково наша країна буде вільною.
В Новий рік я хочу побажати усім перемоги із честю та гідністю зустріти тих, хто повернеться після перемоги додому і не забути про їх подвиг. Хочу побажати також усім цивільним здоров’я. А також усім, хто чекає на свого героя – дочекатися його повернення, щоб він прийшов живим і здоровим», — Олександр.
Дякуємо нашим мужнім, сильним і сміливим воїнам, які на своїх плечах тримають країну!
Нехай Бог оберігає кожного захисника, захисницю, їх рідних і нашу Україну.
