За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Ветеран війни з Кропивницького Микола Шевчук після демобілізації повернувся до ковальства — справи, про яку мріяв ще до повномасштабного вторгнення. Чоловік має власну кузню, де виготовляє ковані вироби. Суспільному він розповів, що робота з металом допомагає йому відновлюватися після пережитого на війні.
За словами Миколи, відкрити власну майстерню він мав навесні 2022 року, та не зміг цього зробити через повномасштабне вторгнення, адже в лютому добровільно став на захист України.
«З початку війни служив у загоні зв’язку, був зв’язківцем. У 2022 році майже два місяці обороняли Лисичанськ. Згодом воював на Херсонщині — я тоді перевівся в сапери, дуже мене це зацікавило. Був на розмінуванні, замінуванні. А після Херсону знову воював на Донеччині — Часів Яр».
Ветеран війни з Кропивницького Микола Шевчук. Суспільне Кропивницький
Виготовленням виробів з металу Микола захопився у 2017 році. До ковальства вдалося повернутися після демобілізації за станом здоров’я у грудні 2025-го, сказав ветеран.
«Нарешті моя кузня запрацювала. Я так довго чекав на це. Метал — це моє захоплення, котре я відчуваю в руках. Коли він гарячий, гріється, в мене душа радіє».
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Микола Шевчук у власній кузні. Суспільне Кропивницький
Микола розповів, що працювати в кузні почав у лютому 2026 року. Для її облаштування, як ветеран війни, отримав допомогу від організації Червоного Хреста.
«Я подався на грант в Червоний Хрест. Виграв грант на 120 тисяч, купив обладнання, планую ще купити».
У кузні ветеран планує виготовляти різні вироби з металу — ковані решітки, ворота, хвіртки, альтанки та навіси, а також хоче робити меблі у стилі лофтПоєднання промислового дизайну, мінімалізму та натуральних матеріалів, зокрема металу й дерева, що відзначається лаконічними формами, міцністю та функціональністю..
«Якщо це гаряча ковка, то треба півтора-два тижні. Якщо холодна ковка, то можна за тиждень зробити. Якщо в стилі лофт — можна і за три дні».
Під час роботи чоловік використовує пневматичний молот — машину для обробки металу ударами.
«Якщо раніше брали молот, молоток, було ковадло і це все відбивали вручну, то зараз пневматичний молот, який допомагає в цьому».
Під час роботи в кузні згадує своїх побратимів, які нині продовжують захищати Україну. Війна, сказав, змінила його ставлення до життя.
«Почав більше цінувати життя. Якщо раніше все в роботі, кудись біжиш, чогось хочеш. А коли ти побував там, ти розумієш, що це все зробиться і можна зробити, якщо є бажання».
Ветеран Микола Шевчук. Суспільне Кропивницький
За словами Миколи, ковальство для нього — не лише робота, а й спосіб відволіктися та відновитися після пережитого на війні. У майбутньому він хоче залучати до роботи інших ветеранів.
«Хто хоче після війни — це хороша така реабілітація. І для мене, і, думаю, для побратимів робота з металом буде хорошою реабілітацією, щоб відволіктися від того, що пройшов. Тому що іноді воно нахлине. А ця праця, цей червоний вогонь, метал — мені воно допомагає добре проходити реабілітацію. Я тут відчуваю себе добре і, коли щось тут роблю, не помічаю, як минає час».
Отримав грант та розпочав власну справу. Суспільне Кропивницький
Працюючи над черговим виробом, найбільше задоволення отримує тоді, коли бачить результат своєї роботи, сказав Микола.
«Коли зробив красу, я відчуваю задоволення. Хочеться надалі робити красу людям, хочеться їхати містом і бачити свою роботу. Дуже хочеться розвиватися в цій справі й не зупинятися на одному».
У планах коваля — розширити майстерню. А ще він хоче викувати лавку кохання та встановити її у Кропивницькому.
