За інформацією: Суспільне Вінниця.
Суспільне Кропивницький
У селищі Олександрівка на Кіровоградщині почали шити зимові маскувальні костюми для військових. Про це розповів керівник громадської організації "Нескорені" Володимир Шабанов. За тиждень виготовляють 40 курток і штанів. Вдосконалюють їх за порадами бійців.
Цех з пошиття одягу для військових в Олександрівці працює від початку російського вторгнення. Його створили учасники громадської спілки "Нескорені". Зараз тут працюють восьмеро людей, приходять сюди у свій вільний час. Шиють маскувальні костюми, одяг, ноші.
Валентина Вітохіна шиє маскувальний костюм. Суспільне Кропивницький
Виготовляти зимові комплекти для маскування запропонував знайомий військовий, каже Володимир Шабанов. З його слів, у цеху розробили універсальну модель, щоб підходила військовим з різним зростом. Костюм захищає від вітру й вологи й маскує в снігу. Запускали нове виробництво за гроші учасників спілки. "Як правило, для запуску якоїсь моделі скидаються всі члени спілки, а потім шукаємо донати, – розповідає Володимир Шабанов. – Якщо брати собівартість, то костюм обходиться в 650 гривень. Аналоги 1200-1300 гривень".
Маскувальний костюм. Суспільне Кропивницький
Крім одягу, виготовляють евакуаційні ноші, розповіла учасниця громадської організації "Нескорені" Ольга Черкас. Каже, ноші міцні й компактні. "Ми тканину прошиваємо не один раз, щоб не рвалась. Ноші складаються дуже зручно. Їх можна помістити в рюкзак. Тут немає тих палиць, на яких зазвичай носять поранених. Але є спеціальні ручки, за які можна потягнути ".
Ольга Черкас і Володимир Шабанов показують ноші.
Другий варіант нош можна використовувати, коли зменшується інтенсивність обстрілів і є змога підняти людину на каркасі, каже Ольга Черкас. На фронт відправили 70 таких виробів. "Ми їх трошки вдосконалили. Замість двох фіксаторів зробили три. Також цей матеріал трохи міцніший і не так промокає. Коли хлопці дзвонять, то обов’язково запитують, чи є такі ноші ".
Евакуаційні ноші. Суспільне Кропивницький
Валентина Вітохіна допомагає у майстерні. В Олександрівку переїхала в березні. До цього жила в селі Кам’янському Запорізької області. Війна змусила її покинути рідний дім. "Ми жили в підвалі 10 днів. Нас бомбили. Тут почула, що потрібні помічники для шиття. Вдома дуже важко всидіти. Хочеться хоч чимось допомагати солдатам, щоб це все швидше закінчилося".
