«Відчув свободу, щойно перетнув кордон»: 18-річний хлопець виїхав з окупованого Криму на Волинь

За інформацією: Суспільне.

18-річний Дмитро, який виїхав з окупованого Криму на Волинь, листопад 2026 року. Суспільне Луцьк

Влітку, за спостереженнями хлопця, на півострів приїжджало багато туристів із Росії. Але море було брудним, а його очищенню приділяли менше уваги, ніж раніше.

Як мама відреагувала на рішення сина

Як покинути окупований Крим, Дмитро почав думати і планувати рік тому. Допомогти з дорогою пообіцяв дядько, який живе в Польщі.

«В основному, морально готувався, щоб все легко пройшло, щоб не хвилюватися. Фінансово, в основному, дядько допомагав, він все оплатив. Йому дякую. Завдяки йому я виїхав», — говорить юнак.

У липні 2026 року Дмитро став повнолітнім і вирішив повертатися в Україну. Зізнається: мама спочатку намагалася відмовити від такого кроку, але згодом прийняла рішення сина.

«Відпустила. Але сказала, що я дурень. Тому що сам так рано вирішив. Але я вже вирішив, все, — каже 18-річний хлопець. — В результаті вибір прийняла, сказала: «Твоє рішення, вже все, виріс»».

Понад 1000 км та три доби через Росію та Білорусь

Дмитро каже: вагань щодо виїзду з окупованого Криму не було. Але найбільше хвилювся за дорогу.

«Тривожність — це було найважче для мене. Багато думок було. Не знав, що буде. Молився, щоб все було добре», — пригадує Дмитро.

Після виїзду з окупованого Криму 18-річний Дмитро мешкає нині на Волині, листопад 2026 року. Суспільне Луцьк

Дорога з окупованого Криму до України тривала близько трьох діб. Дмитро подолав відстань у понад 1000 кілометрів через території Росії та Білорусі. Поїздку, яка коштувала 350 доларів, оплатив дядько.

«З Криму на Волинь було тяжко. Мене можуть не пропустити чи якісь проблеми з документами чи ще щось. Багато думав», — говорить хлопець.

З документів у Дмитра було лише свідоцтво про народження. Щоб повернутися в Україну, довелося їхати у Мінськ, де йому оформили посвідчення особи на повернення в Україну.

Найбільш емоційним моментом дороги став перетин українського кордону. Дмитро пригадує, що записував відео для друга, де ділився радісною новиною про повернення.

«Відразу, як кордон перетнув, я навіть другу відео записував і казав: “Я в Україні”. Я не знаю, навіть на душі легко стало. Я аж відчув свободу. Навіть на серці защеміло. Радість відразу», — говорить хлопець.

Ще одна річ, за якою сумував Дмитро, — українські продукти. Каже, що після повернення в Україну особливо відчув різницю у смаку їжі. Також хлопець помітив, що на Волині люди більш привітні та усміхнені.

«В дитинстві запам’яталася продукція українська. Без неї прям не міг, не знаю. В Криму, після 2022 року, незвично було продукцію російську їсти. А як сюди приїхав, відчув смак дитинства, — каже Дмитро. — Менталітет інший. А там все сіре».

Дмитро — біля пам'ятника Тарасу Шевченку у місті Ковелі, листопад 2026 року. Суспільне Луцьк

Дмитро також згадує російську пропаганду про нібито заборону розмовляти російською мовою в Україні. Після повернення він переконався, що це не відповідає дійсності.

«На моєму досвіді: я приїхав, я розмовляв російською. Мені важко просто, я давно не розмовляв чистою українською мовою і мені ніхто слова не сказав. Всі нормально зі мною спілкуються, посміхаються, нормально все», — каже юнак.

«Треба виїжджати для свого майбутнього»

Після повернення в Україну Дмитро приїхав на Волинь. Звернувся у Любомльський відділ Міграційної служби області, щоб уперше оформити паспорт громадянина України у формі ID-картки. Далі має виготовити й закордонний паспорт.

« Планую їхати в Польщу до дядька. Працювати, жити. Спочатку підзаробити, в будь-якому випадку, а потім вже, як піде», — каже хлопець.

У майбутньому Дмитро мріє повернутися на рідну Херсонщину, побачити свій будинок, коли українські території звільнять від російської окупації. Вірить і сподівається, що все буде добре.

Юнак каже: більшість його друзів після окупації рідної Херсонщини теж виїхали в окупований Крим.

«В Україну ще ніхто не виїхав. Тільки я наважився, — розповідає Дмитро. — Що мене характеризує? Сила духу. Мені здається, це найголовніше, що в мене є. Сила волі і сміливість».

18-річний Дмитро, листопад 2026 року. Суспільне Луцьк

Тим, хто нині залишається на окупованих територіях і має можливість виїхати, Дмитро радить не відмовлятися від такого шансу.

«Якщо є бажання, то робити, незважаючи ні на що. Якщо є можливість, якщо є бажання, то треба виїжджати для свого майбутнього», — говорить він.

Після повернення в Україну Дмитро має ще одне бажання — скуштувати домашнього українського борщу. Але самостійно приготувати хлопець поки не вміє.

Avatar photo
Сергій Мельник/ журналіст

Журналіст та автор матеріалів ua-news.in.ua. Висвітлює суспільно-економічні процеси, регіональні ініціативи та рішення органів державної влади.

Працює з відкритими джерелами інформації та аналітичними звітами. Зосереджується на перевірці фактів, поясненні складних процесів простою мовою та формуванні зрозумілого контексту для читачів.

На ua-news.in.ua готує аналітичні матеріали, розширені новинні огляди та підсумкові зведення подій.

Новини України