Військовослужбовець із позивним «Снайпер» вважає, що найголовніше в його роботі це —тиша. У своїй оптиці він бачить усе довкола та інформує побратимів на позиціях для подальших штурмових дій.
Відео-інтерв’ю із снайпером опублікували на сторінці 120 Окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Я був в зоні бойових дій в районі Вугледар та Павлівки. Ми спостерігали, не завжди стріляли. Якщо ми бачили будь яке пересування противника, передавали інформацію. А найголовніше — тиша. Адже снайпера виявити, коли він пересувається не так просто. Найчастіше виявляють дронами. У нас був випадок коли потрібно було на одній позиції лежати та відпрацьовувати. Ворожий дрон спустився, і от я не видав себе, лежав як і лежав. Ми заходимо в їхні позиції. Будь який вихід, міномети, не міномети, ми тихенько передали по рації хлопцям, які уже за 3-5 кілометрів», — говорить «Снайпер».
За його словами, снайпери, як мурахи. Вони тихо і постійно повзають у будь яку погоду,болото, дощ, кущі.
«Пригадую випадок, біля мене недалеко була річка, мене по рації викликає побратим. Я приходжу до нього, а він мені каже: « дивився у бінокль!». Я дивлюся і спостерігаю таку картину, двоє окупантів спустилися із посадки, де вони були зафіксовані, і просто голі купаються в річці. Один стояв на нашому березі. До нього була відстань 500 метрів. Я з гвинтівки зробив перший вистріл і він пішов під воду, а коли другий почав через місток тікати. Снайпери – це як мурахи. Адже ти повзаєш постійно. Дощ, не дощ, болото вода, кущі, ти заповзаєш кругом, аби зробити так аби тебе і твою гвинтівку не було видно», — зазначає військовий.
