Волонтерить та вчителює: історія Анатолія Савчука з Вінниччини

За інформацією: Суспільне Вінниця.

На фото Анатолій Савчук

Анатолій Савчук із Гнівані, що на Вінниччині, із початком повномасштабного вторгнення РФ поєднує вчителювання та волонтерство. 28-річний педагог три дисципліни — всесвітню історію й України, а також громадянську освіту — викладає вісім років. Нині ж вдень вчителює, ввечері — волонтерить. Про особливості дистанційного навчання та допомогу захисникам розповів Суспільному.

"Став відвідувати гурток з краєзнавства, щоб не ходити на фізкультуру"

"Мій шлях в учительство почався у 8-му класі, коли став відвідувати гурток з краєзнавства, щоб не ходити на фізкультуру, але втягнувся настільки, що опам‘ятався лише, коли подав документи на історичний факультет. В університеті займався музикою, грав "Що? Де? Коли?" і навіть почав ходити на фізкультуру, але вибір уже було не змінити", — розповідає Анатолій Савчук.

Після закінчення ВНЗ вступив до аспірантури і повернувся в рідне місто Гнівань як учитель, не закинувши втім жодне із попередніх занять, каже Анатолій.

"Можу приносити максимальну користь саме працюючи з дітьми"

Дистанційне навчання у 2020-му році Анатолій Савчук зустрів, каже, з оптимізмом, бо це відкривало нові горизонти використання інноваційних і мультимедійних технологій, а також дозволяло проводити уроки "з чаєм і в шерстяних шкарпетках".

"Але зараз, після семи місяців повітряних тривог, навіть такий апологет зуму та гугл міту, як я, сумує за безтурботними часами живого спілкування з учнями. Ще до початку повномасштабного вторгення і після нього багато думав, що, можливо, буду кориснішим в інших сферах життя, але потім зрозумів, що на даний момент можу приносити максимальну користь саме працюючи з дітьми", — розповідає Анатолій Савчук.

Фото Анатолія Савчука

Спочатку, каже, думав, що потрібно буде підтримувати бойовий дух учнів, але з перших дистанційних уроків у березні зрозумів, що дорослим є чого повчитися у дітей в плані оптимізму й жаги до перемоги.

Окрім вивчення програми, учитель став багато часу приділяти медіаграмотності та інформаційній гігієні.

"На нас лине цілий потік ворожої пропаганди (та й, будьмо чесними, маніпуляцій від проукраїнських блогерів та ЗМІ), а отже, діти повинні вміти відрізняти фейки від правдивої інформації та перевіряти факти в офіційних джерелах", — розповідає вчитель.

"Ми боялися, що в нас нічого не вийде"

З перших днів Анатолій Савчук почав працювати, каже, заради перемоги: разом із братом і друзями записався в загін швидкого реагування при міській раді, де спочатку допомагав з будівництвом блокпостів та патрулюванням вулиць, а згодом переключився на волонтерство.

"Спочатку допомагав своїм друзям, вивчив різницю між розгрузкою і плитоноскою, а також чому турецькі турнікети за 30 баксів кращі за саморобні за 300 грн. Але дійсно змінило мою свідомість 14 липня і теракт біля Будинку офіцерів. Після того я вирішив відкликатись на будь-які заклики про допомогу, якщо не донатом, то хоча б репостом", — розповідає Анатолій Савчук.

Фото Анатолія Савчука

Разом із братом Олексієм, головою Молодіжної ради Гніванської ТГ, організували свій перший збір: на ремонт машини для друга, який вирушав на передову.

"Було страшно, ми боялися, що в нас нічого не вийде і ми не зможемо зібрати необхідних 500 доларів. Але завдяки добрим друзям і небайдужим людям зібрали майже на 50% більше, ніж планували", — каже Анатолій Савчук.

Усього з братом і гніванською Молодіжною радою зібрали 47 тис. грн для захисників.

"І навіть сьогодні день вчителя ми будемо святкувати, проводячи благодійну мафію для гніванчан, тому що починаємо поки що найважливіший для нас збір: наш дядько Костянтин у складі відділення зв'язку через пару тижнів відправляється на передову і для виконання бойових завдань йому потрібні рації та робочий ноутбук для їх прошивки", — каже Анатолій Савчук.

Новости Украины