За інформацією: Суспільне Херсон.
Фото: Платон Андрєєв
Два тижні назад у Києві відкрив кав'ярню херсонець Платон Андрєєв — власник відомої херсонцям кав'ярні "Падік'" на вулиці Суворова. Чому зараз працює "в гостях" у іншого херсонця, Платон розповів Суспільному.
"В окупації ми прожили рівно пів року. Війна почалася в день народження нашого старшого сина 24 лютого, а в День незалежності 24 серпня ми виїхали з Херсона. Ці пів року найважчим було те, що в нас двоє маленьких дітей — 3 і 6 років. Важко було розуміти, що я несу відповідальність за цих дітей. Ми як дорослі десь підозрювали, що ця війна може початися, а діти взагалі цього не обирали. За них було страшно", — розповідає Платон.
Кав’ярня «Падік» у Херсоні. Фото: Платон Андрєєв
Родина Андрєєвих тричі збиралися виїздити. Спочатку в квітні планували, і було страшно за малих — тоді колони розстрілювали. Це не просто був переїзд, це був небезпечний переїзд.
Не дай Боже, щось там трапиться, як я потім буду жити?
"І коли в нас зламалася машина, на якій ми мали їхати, то я навіть видихав, думав — фух, слава Богу, ми зараз не поїдемо, будемо тут, поки ще більш-менш безпечно. Потім у травні збиралися виїздити — але дорогу перекривали перед референдумом. Казали, з 1-го по 9 травня нікого не випустять. І також ми думали — ну й слава Богу. А вже коли ми спланували в серпні виїжджати, то якось нервова система якось адаптувалася, і ми спокійно-спокійно взагалі зібрали речі. Ще тиждень чекали, поки у Василівці висохне дорога, щоб можна було проїхати. І я вже тільки переживав, що шлях довгий і як дати його витримають. Але вже чомусь не думав, що це небезпечно. Може, настроївся, що буде все гаразд. І ми таки виїхали", — розповів Платон.
Родина Андрєєвих виїхала з Херсона з третього разу. Фото: Платон Андрєєв
Його кав'ярню на вулиці Суворова легко впізнати завдяки кольоровим парасолькам. Херсонець каже, кав'ярня виходить на сонячний бік, і коли старе дерево, яке захищало її від прямих променів сонця впало, то вирішив створити затінок із допомогою парасольок. Ідея, за словами чоловіка, виявилася вдалою — вже через три дні кафе стало відомим завдяки численним фото у соцмережах.
"Я спочатку назвав свою кав'ярню зовсім інакше. Але вже через пів року її називали тільки "Падік" — ця народна назва скорочена від слова "під'їзд", бо розташована кав'ярня саме в під'їзді будинку, де ми живемо. Наша кава, зварена під сходами, стала популярною серед херсонців'", — каже власник.
Я говорив, що не треба грошей, бо ми в кінці дня самі в той благодійний центр гроші носили.
Кав'ярня в Херсоні працює і зараз, не припиняла працювати під час окупації, говорить Платон Андрєєв. "На початку війни поруч відкрили благодійний центр, а біля планетарію утворився ринок, куди люди привозили овочі та домашнє молоко. Тож до нашої кав'ярні приходили багато людей. Особливо як виник волонтерський центр, там узагалі було цікаво.Ми почали пригощати кавою людей, які привозять щось до цього центру. Люди почали як сарафанне радіо діяти. Дехто приносив нам гроші і казали — це ми "підвішуєм" до наступних клієнтів, тобто платимо за наступних.
Платон Андрєєв святкував День вишиванки у вже окупованому Херсоні. Фото: Платон Андрєєв
Росіяни не намагалися відібрати кав'ярню. По-перше, як це можливо, якщо вона розташована в під'їзді? Вони, правда, приходили, питали, чи приймають тут рублі. А по-друге, їх цікавлять приміщення комерційної діяльності. Коли прийшли брати нові показники за електроенергію, я підвів їх до домашнього щитка. Вони питають — "Так вы физлицо? Ну тогда вопросов нет". Тобто їм таке нецікаво було, що нас і врятувало", — розповів херсонець.
Платон говорить, із початком окупації серед відвідувачів кав'ярні в Херсоні з'явилося багато нових облич. Багато знайомих херсонців виїхали.
Перший прапор, який побачили на підконтрольній Україні території. Фото: Платон Андрєєв
"Серед клієнтів хіба відсотків 10-15 були тих, що за "руський мір". Решта чекають на ЗСУ. А ми виїхали через дітей. Думали, може поїхати в Одесу або Славуту до родичів. Але зупинились на Києві — я тут жив раніше кілька років, знаю місто. В середині вересня мене познайомили з Віталієм Маначинським. Він теж херсонець, але вже 7 років живе в Києві та має свій бар", — розповів Платон.
Віталій запропонував мені використовувати цей простір зранку як кав'ярню.
Дали оголошення в одній із груп у соцмережах — і виявилося, що каву "з херсонського "Падіку" знають і в Києві, і це було приємно.
"Ми тільки почали працювати, думаємо, як себе позначити. Одразу почали привносити до бару нотки кав'ярні — поставили квіти та пошили скатертини, купили таке ж радіо, як у нашому херсонському кафе", — розповів Платон.
Віталій Маначинський каже, що в своєму барі хотів зробити таке собі місце тяжіння херсонців, місце зустрічі, де можна поговорити про поточний стан справ, підтримати один одного.
Це буде ще один привід для херсонців і не херсонців прийти сюди, зустрітися, поговорити про справи, обмінятися контактами та новинами
"Такі зустрічі я назвав "херсонські четверги". Спочатку почали збиратись мої знайомі з Херсона. Перші рази це були, звичайно, розповіді про те, хто як виїжджав, яка спроба стала вдалою, який був шлях. А коли мені знайомий сказав, що є такий хлопчина Платон, я сказав — то круто, хай він зранку свій "Падік" відкриє і свою каву готує. І тоді це буде ще один привід для херсонців і не херсонців прийти сюди, зустрітися, поговорити про справи, обмінятися контактами та новинами. Підтримати один одного та випити філіжанку кави", — розповів власник бару.
Родина Андрєєвих в Києві. Фото: Платон Андрєєв
Херсонка Олена Матвєєва, яка приїхала до Києва у вересні та зараз вирішує справи з облаштування, розповіла, що просто про дорозі зайшла до кав'ярні. Жінка говорить, приємно вражена тим, що зустріла тут власника херсонського "Падіку", де часто пила каву до окупації.
"Добре знаємо кав'ярню з парасольками на Суворова, часто там бували. І тепер, думаю, будемо іноді заходити сюди. Ми вдячні за таку зустріч, кава ця все одно найкраща", — каже херсонка.
Радіо, як в херсонській кав’ярні. Фото: Платон Андрєєв
Кав'ярня вже стає місцем зустрічі херсонців, говорить Платон Андрєєв. За словами чоловіка, тут призначають зустрічі і навіть планують невеликі музичні вечори — щоб почути одне одного та переконатися, що навіть у найтяжчі часи тут можна знайти тепле слово та смачну каву.
