У День вишиванки в Житомирі покажуть фільм "День вишиванки. Шлях до себе"

Зміст

21 травня о 18:00 у Житомирі відбудеться передпоказ документального проєкту Суспільного про феномен Дня вишиванки — свята, яке відзначають у третій четвер травня. Це свято започатковане 20 років тому студентами у Чернівцях. В етері Українського радіо Житомир авторка та сценаристка проєкту "День вишиванки. Шлях до себе" Аліна Хрищук розповіла про основні меседжі фільму та чому глядачам варто його подивитися. Cпівзасновник відзначення Дня вишиванки у Житомирі військовослужбовець Ілля Грицанюк поділився спогадами, як у Житомирі проводили першу ходу у вишиванках.
Аліна Хрищук
Читати ще
Ілля Грицанюк
Читати ще
Читати ще
Читати ще

21 травня о 18:00 у Житомирі відбудеться передпоказ документального проєкту Суспільного про феномен Дня вишиванки — свята, яке відзначають у третій четвер травня. Це свято започатковане 20 років тому студентами у Чернівцях. В етері Українського радіо Житомир авторка та сценаристка проєкту "День вишиванки. Шлях до себе" Аліна Хрищук розповіла про основні меседжі фільму та чому глядачам варто його подивитися. Cпівзасновник відзначення Дня вишиванки у Житомирі військовослужбовець Ілля Грицанюк поділився спогадами, як у Житомирі проводили першу ходу у вишиванках.

Аліна Хрищук

Про що ваш проєкт та як він виник?

Ідея виникла у 2025 році у телефонній розмові зі співзасновницею Дня вишиванки Лесею Воронюк. Я подумала про те, що в контексті минулих 20 років цікаво простежити шлях свята не лише в контексті об'єднавчому, але й простежити, як треба вірити в свою ідею і як насправді треба дуже багато робити, аби щось втілити. Бо це, коли студенти вигадують щось і спочатку їх не дуже підтримують, але це розростається завдяки постійній роботі і сьогодні це об'єднавча річ для понад 100 країн світу, де є українці. Це і є перший меседж нашого фільму. А потім, коли я почала вже продумувати концепцію, я побачила, що тут потрібен ще один фокус. Фактично, йдеться не лише про ці 20 років, коли мільйони людей в один день вдягають свої вишиванки. Це про те, що нас єднає століттями.

Як у чернівецькому середовищі співзасновників Дня вишиванки сприймають поширювану зараз ідею зробити свято державним?

Так, дійсно, в нашому місті теж є громадська організація, яку ви маєте на увазі, і яка ініціювала, щоби цей день зробити державним. У нашому інформаційному полі та у колі спілкування в Чернівцях, де люди знають співзасновників свята — Лесю Воронюк, Олександра Ткачука, який зараз військовослужбовець, — я бачу певну консолідовану позицію. Її ж можна простежити і у фільмі, який ми створили. Був час, коли співзасновники хотіли перетворити це свято на державне, і вони розповідають про цю історію, як це все відбувалось. Але зараз вони пишаються, що це не відбулося. Тому що в нас вільний народ, і він об'єднується тоді, коли він цього хоче.

В цьому і феномен цього свята. Ми робимо щось тоді, коли ми цього хочемо. Тому позицію співзасновників Дня вишиванки ми чітко бачимо. Нам ще поки не вдалося скомунікувати з громадською організацією, аби почути обидві сторони. Наразі там ми бачимо лише не завжди коректні коментарі в соцмережах.

Чому глядачу варто побачити ваш фільм?

Звісно, ми з командою працювали на те, аби люди побачили цю стрічку. Ми впродовж пів року їздили в різні міста нашої країни. Також у нас є герої з Об'єднаних Арабських Еміратів, з Канади, є наші полярники з Антарктики.

Нашій команді дуже хочеться, щоб люди, натрапивши на цей матеріал, знайшли призму різних досвідів щось своє чи щось нове для себе. Щоб пишались тим, що в них є вишиванка. Або, щоб після перегляду захотіли купити та одягнути нову вишиванку. Аби вони через ці історії поверталися до контексту свята, бо це не лише про гордість, про яку я сказала, але це і про біль. Бо в нас є родини військовополонених, які вишивають зараз рушник надії та чекають своїх рідних. Тобто контекстів багато, але об'єднує все голос вишиванки, який може торкнутися кожного українця, кому це цінно.

У Житомирі вхід на показ буде безкоштовним за попередньою реєстрацією. Після реєстрації ми надішлемо вам підтвердження та адресу події.

✅Зареєструватися можна тут

Читати ще

День вишиванки: історія відзначення свята в Житомирі

Ілля Грицанюк

Молодший сержант ЗСУ Ілля Грицанюк із Житомира, який є співзасновником відзначення Дня вишиванки у Житомирі, телефоном поділився своїми спогадами про першу ходу у вишиванках, яку організували в Житомирі.

Як і коли ви збирали людей на першу ходу у вишиванках в Житомирі?

До 2014-го року декілька років поспіль ми просто з однодумцями збиралися разом,одягали вишиванки, ходили по Житомиру, і на нас дивилися як на дивних людей. У 2014-му, вже після Революції Гідності був такий великий підйом національного духу в Україні, і тоді ми зробили першу вишивану ходу у Житомирі. Багато людей, які були активістами київського та житомирського Майданів тоді зібралися та вирішили, що в Житомирі має бути оця вишивана хода.

Як збирали людей? Передусім через соціальні мережі, а також через міські ділові оголошення, що на під'їздах. Власники цієї фірми надрукували і безкоштовно розмістили там ці об'яви.

Скільки, за вашими оцінками, тоді у Житомирі прийшло людей на перший День вишиванки?

Думаю, людей 500. Для того часу, коли вишиванка, це була така річ, яка була далеко не в кожного, був просто натовп людей у вишиванках. Людей, які прийшли подивитися один на одного і поздоровити один одного з тим, що в них є така традиція.

Це були люди з вашої "бульбашки", чи було багато незнайомих вам облич?

Дійсно, вразило те, що було багато людей не з нашої "бульбашки", які були нам абсолютно незнайомі. А уже через кілька років ініціативу підхопила місцева влада.

Вам доводилось докласти зусиль, щоб місто взяло на себе ініціативу проведення Дня вишиванки?

Зрозуміло, що без влади неможливо зробити, наприклад, ходу по проїжджій частині. В будь-якому випадку треба звертатися до органів влади та домовлятись з ними, робити перекриття руху, супровід поліції і так далі. Тобто з владою ми співпрацювали одразу. Там не було ніяких конфронтацій чи протидії.

В якийсь момент вирішили, що це має виходити на більший рівень. Ми робили і концерти, і покази тематичного кіно. І в якийсь момент одна з тих, хто був в цьому процесі, Ніна Рябенко, стала начальницею управління культури і перейняла цю історію на загальноміському рівні.

Останніми роками я бачу, що ця традиція зникла. Міська рада, здається, нічого не проводить до Дня вишиванки, крім якихось точкових дитячих майстер-класів. Зараз немає якихось великих заходів, щоб люди зібралися, побачилися з однодумцями. Я думаю, що це відбувається через неспроможність і небажання брати на себе відповідальність за якісь дії, через небажання розбудовувати цю громаду. Не через безпекову ситуацію, абсолютно. Бо ми всі знаємо за ці роки, як реагувати на повітряну тривогу. Як на мене, це досить ганебно — не зробити свята, яке продовжує і примножує нашу національну традицію.

Сьогодні, коли ви одягнули "піксель", що думаєте про значення вишиванки в житті українців?

Думаю, що це важливо. Скажу так: більшість людей, які на той час починали у Житомирі це свято, вони зараз у війську або для війська. Це Юля Чепюк, яка зараз в 115-й бригаді, Вадим, який тоді допомагав нам розклеювати оголошення, так само зараз служить у ДШВ. І багато тих, хто тоді долучився — вони або волонтери, які активно допомагають, везуть і підтримують Збройні сили, або служать і безпосередньо беруть участь у захисті України. І думаю, що багато справді патріотичних людей в дійсності замінили і зробили своєю вишиванкою сьогодні саме піксель. А не продовжують ходити і позувати в вишиванках на камеру.

Читати ще