«Бойове хрещення пройшло у запеклому бою», — історія захисника із Вінниччини

За інформацією: Суспільне Вінниця.

Захисник на псевдо «Гора». Фото: АрміяInform

"Коли росіяни не можуть вибити нас з позицій атакою, руйнують навколо все, щоб ми не могли більше оборонятися. Знищують під фундамент будинок за будинком. Які люди, така й тактика бою: випалити, знищити усе", — про це розповідає водій гранатометного взводу на псевдо "Гора" з Вінниччини. Історію чоловіка, який боронить Україну у складі однієї з бригад морської піхоти, розповіли на сайті АрміяInform.

Захисник народився та виріс на Вінниччині. Має технічну освіту. Разом з рідним братом до широкомасштабного вторгнення займався бізнесом, пов’язаним з автомобілями та перевезеннями по Україні. У 2015 році проходив строкову службу у одній із бригад Національної гвардії, де навчився роботі з АГС-17 Автоматичний станковий гранатомет .

"О 4 годині ранку 24 лютого виїхав на роботу. Дорогою побачив перекритий шлях. Як виявилося, там неподалік була розташована військова частина, по якій вдарила російська ракета. Але я на той час про це не знав. Повернувся додому, почав читати новини, а там: горить, палає, вибухає по всій території України. Подзвонив брату, ми взяли рюкзаки та пішли разом до територіального центру комплектування. Добровольців тоді було більше, ніж достатньо", — згадує "Гора".

Фото: АрміяInform

Разом з братом упродовж тижня він охороняв важливі об’єкти Вінниччини. Згодом — чоловіки приєдналися до однієї з бригад морської піхоти.

"Наше озброєння дозволяє вести стрільбу з відстані до 2 кілометрів. Ми можемо бути поряд з піхотою, як в ближніх окопах, так і окремо. Спочатку працювали в бойових порядках піхоти, іноді самі діючи як піхотинці. Але вже коли трішки набули досвіду, "порозумнішали", почали використовувати АГС-17 і працювати по ворогу з більшої відстані. Так і ефективніше, і менш загрозливо для життя. Маємо час навестися, прицілитися, скоригуватися.

Зазвичай працюємо по скупченнях живої сили. Допомагає нам в цьому аеророзвідка зі своїми "пташками". Крім того, це дозволяє не витрачати боєкомплект задарма", — розповідає захисник.

У жовтні 2022 року рідний брат "Гори" дістав важке поранення та втратив кінцівку у бою під Давидовим Бродом, під час звільнення Херсонщини від окупації.

"Найважчим для нас виявився перший вихід на поле бою. Бойове хрещення пройшло у запеклому бою, тому довелось відходити. На жаль, з втратами", — каже морпіх.

Фото: АрміяInform

Коли загинув командир підрозділу, він взяв його обов’язки на себе. "Гора" згадує, як під час звільнення Херсонщини від окупантів перевіряв бліндажі та окопи росіян.

"Я мав змішані почуття: і сміх, і подив, і сум. Чесно кажучи, думав, що розповіді про те, як росіяни крадуть все, аж до трусів, були трохи перебільшеними, допоки на власні очі не побачив. Пральні машинки, мультиварки, мікрохвильовки, чайники, деякі з яких без дисків — це все було у них на позиціях.

Усі бліндажі оббиті килимами, облаштовані краденими диванами. Одягу різноманітного багато з бірками, навіть манекена поцупили. Звалище і бліндаж одночасно. Навіщо вони те все прихопили, можу лише гадати. Живим ворога не бачив, тільки у вигляді "добрива", то ж не мав змоги запитати".

Якщо ми економимо, працюємо лише по цілях, то росіяни навпаки розтрачають і не дивляться куди треба стріляти

Після успішного виконання бойового завдання на південному напрямку чоловік з підрозділом відправився на схід України.

"У ворога безліміт на боєкомплект та на живу силу. Якщо ми економимо, працюємо лише по цілях, то вороги навпаки, розтрачають і не дивляться куди треба стріляти. Вони не думають про те, що там десь ще живуть люди. Вони знищують усе. Щодо безліміту на живу силу, то я часто дивуюся, чим їх там стимулюють. Вони лізуть як ті зомбі, їх косять, а вони все лізуть і це не припиняється. Населення у них багато, мабуть, їхні командири можуть собі таке дозволити", — розповідає "Гора".

Фото: АрміяInform

Удома на чоловіка чекає дружина, батьки, брат, друзі та знайомі.

"Чекають вдома з перемогою. Дуже скучив за рідними. Іноді хочеться спокою, обійняти кохану дружину, послухати тишу. Але розумію, що поки йде така запекла війна, я повинен бути тут. Настрій бити окупанта є, сили є — будемо воювати", — каже захисник.

Новости Украины