- На ґанку вигорілої двоповерхової будівлі без вікон, яка ще вчора була приватним пансіонатом для літніх людей «Добрий дім», лежать 20 чорних пакетів із тілами. Довкола на дорозі розкидані патрони, шматки боєголовок, висять обірвані електричні дроти, а в повітрі блищить попіл і тхне горілим.
- Станом на 19:00 29 серпня у селі Мила Бучанського району на Київщині загинули 37 людей. Більшість із них проживали саме в цьому пансіонаті для літніх людей. Колись, мабуть, тут було затишно — поруч сосновий ліс і тихі вулички приватного сектору. Але «Добрий дім» був розташований через дорогу від складів, де зберігалися, зокрема, боєприпаси, що почали детонувати 28 серпня ввечері внаслідок влучання російського дрона.
- — Ви питаєте, скільки пакетів з тілами було? — уточнює чоловік у білому пластиковому захисному костюмі. — Ми звідси ще нікого не вивозили. Ще всередині є тіла, тож загалом тут буде 31.
- Сказати, скільки з них мешканців пансіонату, а скільки працівників, не береться ніхто — ні поліцейські, що працюють на місці, ні працівники ритуальних служб, які забирають останки. Тіла надто сильно обвуглені, пояснює поліцейський на місці. Тривалий час до пансіонату не могли навіть підʼїхати, оскільки була постійна загроза детонації снарядів. Попри те, що рятувальники, медики, поліція і сапери працюють вже майже добу, з протилежного боку вулиці від пансіонату далі лунають вибухи.
На ґанку вигорілої двоповерхової будівлі без вікон, яка ще вчора була приватним пансіонатом для літніх людей «Добрий дім», лежать 20 чорних пакетів із тілами. Довкола на дорозі розкидані патрони, шматки боєголовок, висять обірвані електричні дроти, а в повітрі блищить попіл і тхне горілим.
Станом на 19:00 29 серпня у селі Мила Бучанського району на Київщині загинули 37 людей. Більшість із них проживали саме в цьому пансіонаті для літніх людей. Колись, мабуть, тут було затишно — поруч сосновий ліс і тихі вулички приватного сектору. Але «Добрий дім» був розташований через дорогу від складів, де зберігалися, зокрема, боєприпаси, що почали детонувати 28 серпня ввечері внаслідок влучання російського дрона.
— Ви питаєте, скільки пакетів з тілами було? — уточнює чоловік у білому пластиковому захисному костюмі. — Ми звідси ще нікого не вивозили. Ще всередині є тіла, тож загалом тут буде 31.
Сказати, скільки з них мешканців пансіонату, а скільки працівників, не береться ніхто — ні поліцейські, що працюють на місці, ні працівники ритуальних служб, які забирають останки. Тіла надто сильно обвуглені, пояснює поліцейський на місці. Тривалий час до пансіонату не могли навіть підʼїхати, оскільки була постійна загроза детонації снарядів. Попри те, що рятувальники, медики, поліція і сапери працюють вже майже добу, з протилежного боку вулиці від пансіонату далі лунають вибухи.
Судмедексперти виносять тіла загиблих із двоповерхової будівлі, яка була приватним пансіонатом для літніх людей «Добрий дім» у селі Мила Бучанського району на Київщині, 29 серпня 2026 року. Більшість загиблих після пожежі, а саме 31 людина, проживали у цьому пансіонаті. Він розташований через дорогу від складів, де зберігалися, зокрема, боєприпаси. Суспільне Новини/Іван Антипенко
— Я не знаю, як у тому пансіонаті міг би хтось вижити. Там були лежачі люди, старенькі, і дім цей, знаєте, просто як офісне приміщення за структурою. Там не було ні підвалу, нічого, — говорить Жанна, витираючи сльози з обличчя. Їй 52 роки, вона жила в будинку навпроти пансіонату. Жанна стоїть біля вʼїзних воріт до свого гаража і чекає, коли поліцейські дозволять забрати тіло її чоловіка.
Віталію теж було 52 роки. Востаннє дружина говорила з ним 28 серпня о 20:51. Віталій розповів Жанні, що до нього в будинок попросився невідомий чоловік, який шукав укриття, бо почалися сильні вибухи. З 21:11 звʼязку з чоловіком у Жанни вже не було. Жінка показує на телефоні геолокацію телефона Віталія — вона оновлювалася 20 годин тому.
Жанна стоїть біля вʼїзних воріт до свого гаража у селі Мила і чекає, коли поліцейські дозволять забрати тіло її чоловіка, Київщина, 29 серпня 2026 року. 52-річний Віталій, який загинув у пожежі в себе вдома, у будинку навпроти згорілого пансіонату, пережив тут окупацію Київщини у 2022-му. Суспільне Новини/Іван Антипенко
— Я була по роботі у відрядженні і 40 хвилин десь не встигла доїхати додому. Мій чоловік був тут під час окупації Київщини в 2022-му. Тоді пережив, щоб отак… — каже Жанна і затуляє рот долонями, намагаючись стримати плач.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Жанна чекає, поки тіло Віталія та невідомого, який лежить поруч, перекладуть у чорні пластикові пакети. Чоловіки у захисних костюмах несуть їх у багажники бусів з табличкою «Морг» на лобовому склі. Вони ж далі чекатимуть, поки криміналісти завершать роботу у «Доброму домі», аби забрати тіла ще й звідти.
Згорілі склади, по яких вдарив російський безпілотник у селі Мила на Київщині, де загинули 37 людей, 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Сапери збирають снаряди у селі Мила на Київщині, куди вдень 29 серпня 2026 року вдарив російський безпілотник. Удар спричинив пожежу на складах, а згодом — детонацію, через те, що там зберігались військові снаряди. Загинули 37 цивільних, що проживали поряд. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Попри те, що на складі досі вибухають снаряди, люди повертаються до своїх будинків. Вони шукають загублених тварин, які тікали в хаосі, намагаються вивезти автівки з побитими вікнами та оцінити масштаби руйнування домівок, постійно перепитуючи, чи проходила вже комісія, щоб зафіксувати пошкодження. У них чорні руки від кіптяви й обвуглених уламків, дехто розбирає речі в респіраторах. Є люди, які просто не змогли виїхати ввечері і просиділи всю ніч у підвалі своїх домівок.
Марину і Павла в підвал змусив спуститися девʼятирічний син. Він сильно налякався після першого вибуху збитого «шахеда». Марина каже, що вони рідко спускаються в підвал, але син наполягав.
— У мене дитина налякалася, — говорить Марина. — Йому лиш от три дні як зробили операцію на мозку. Коли ми чули як «шахед» знижується, був вибух, ми не знали, що воно почне детонувати. Він сказав: «Ідемо в підвал». Потім уже наш знайомий, військовий, приїхав із сусідніх Петрушок і забрав нас. Зараз у дитини стрес.
— О пів на девʼяту почало детонувати, — каже Павло. — Три години тривали наче три доби. Маленькі вибухи були постійно. Доводилося виходити з підвалу й перевіряти, чи не горить хата. Великі вибухи були кожні 10 хвилин.
Павло (на фото) і його дружина Марина врятувались завдяки їхньому девʼятирічному сину, який змусив подружжя спуститись у підвал. Хлопчик сильно злякався після першого вибуху збитого «шахеда». Суспільне Новини/Іван Антипенко
Про те, що на складах у селі Мила зберігаються боєприпаси, місцеві знали. Люди описують, як періодично до складів приїжджали військові на «великих машинах, вивантажували і завантажували деревʼяні ящики». Говорячи про те, що сталося, місцеві згадують Вишневе — містечко на Київщині, де 6 липня 2026 року внаслідок влучання російської ракети здетонував склад боєприпасів Укроборонпрому.
— Ви можете про це написати? То я скажу чесно — це Вишневе 2.0! — обурюється Олександр, який стоїть біля входу в двір одного з найбільш понівечених приватних будинків у Милій. Олександр живе в сусідньому селі, але приїхав допомогти розгрібати завали своєму другу Руслану.
Вигорілі після обстрілу і пожежі промислові приміщення у селі Мила на Київщині, 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Уламок снаряду поряд із запеченими вогнем під час пожежі яблуками. Київщина, 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Втомлений рятувальник спить у селі Мила неподалік епіцентру пожежі і детонації на військових складах після російської атаки безпілотниками. Київщина, 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
У будинку Руслана немає ні вікон, ні дверей. Другий поверх прибудови вигорів, розлоге дерево на задньому подвірʼї обвуглилося так, що покрутилося листя. Під ногами тріщить скло, землею досі розкидані частини боєприпасів, а ціле відро снарядів стоїть просто на городі.
— Був приємний пʼятничний вечір, ми зробили з сімʼєю шашлики, я сидів на терасі — просто над головою збивають перший «шахед», — розповідає Руслан. — Другий «шахед» запалює склад, йде чорний дим. У мене троє дітей, я кажу своїм: «Давайте виїжджати». Але ніхто не хотів, бо не вірилося, що буде такий кошмар, як у Вишневому. Коли почалися перші вибухи, ми зайшли в хату і не могли вийти, бо просто неперервно свистіли снаряди. Добре, що не пішли в підвал, бо коли від снарядів вже загорілася хата, не було іншого виходу, як вибігати й тікати. Діти бігли асфальтом, а біля них коцали уламки БК.
Руслан біля свого вигорілого будинку селі Мила на Київщині, 29 серпня 2026 року. Чоловік з сімʼєю рятувались від вибухів спочатку у підвалі, а коли зрозуміли, що будинок згорів, тікали у короткі перерви між детонаціями снарядів. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Відро із снарядами, зібраними посеред житлових садиб місцевих жителів села Мила на Київщині, 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Вигорілі приватні будинки у селі Мила на Київщині, де внаслідок російської атаки сталася пожежа з подальшою детонацією на складах «Укроборнпрома» 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Дітей допомогли евакуювати рятувальники. Руслан із сусідом повернулися і провели всю ніч у підвалі іншого будинку, сподіваючись, що дім Руслана, який ближчий до складів, вціліє і звідти вдасться забрати документи. Але єдине, що більш-менш вціліло в домі Руслана — інвертор, який його родина придбала напередодні, готуючись до зими.
— Моя мати живе ось тут поруч. Я до неї поки біг 30 метрів, біля мене просвистіло кілька уламків, — говорить Руслан. — Не можна було виходити. Перехрестилися, хто в що вірить і якось вже вибігли. Правда руки-ноги були посічені чи склом, чи чимсь іншим. Зараз мої усі живі-здорові. На жаль, у нас трапилася трагедія — загинув голова громади Тарас Дідич. Детонувало все дуже нерівномірно, не можна було вгадати, куди щось прилетить, яка траєкторія. Один снаряд влучив у його машину. Я його знав, дуже хороша була людина.
Чоловік спостерігає за роботою саперів неподалік частково згорілої будівлі місцевого ресторанного комплексу у селі Мила на Київщині, де сталась пожежа на військових складах після російської атаки реактивними «шахедами», 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Рятувальник біля НРК, який долучили допомагати у доланні наслідків пожежі та розривів снарядів на військовому складі на Київщині, 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Вигорілі приватні будинки у селі Мила на Київщині, 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
До будинку Руслана приїхали багато людей, аби допомогти йому розібрати завали, розгребти вигоріле. Одна з його подруг Вікторія виносить із дому дивом уцілілу картину — родинний портрет Руслана з дітьми.
— Руслан, а де ти сьогодні плануєш ночувати? — запитує його Вікторія.
— Та десь знайду в сусідів. Якось буде, не переживай, — говорить ледь усміхаючись Руслан, стоячи на ґанку втраченого дому.
Руслан тримає картину — родинний портрет з дітьми, який його подруга внесла зі згорівшого дому у Милі, 29 серпня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
