Фото: Instagram.com/diezelgreengrey/
Незадовго до початку повномасштабного вторгнення ми обговорювали, як Green Grey цього року відзначатиме своє 30-річчя, а зараз з Дизелем розмовляємо про його благодійний аукціон на допомогу побратимам із батальйону «Мрія».
Андрій Яценко створив колекцію NFT під назвою «Емігрант», де продає все найцінніше зі свого життя. У цій колекції — його квартира, виключні авторські права на пісню «Емігрант», статуетка MTV Europe Music Awards за кращого українського виконавця та інші артефакти з життя рок-музиканта. Все це можна купити на аукціоні NFT. Це онлайн-ринок, на якому продаються невзаємозамінні токени (це можуть бути твори мистецтва, колекційні предмети і так далі). Невзаємозамінні об’єкти є унікальними, незамінними та обмеженими за кількістю.
Унікальність у тому, що лоти будуть продані через смарт-контракти
— Андрію, в чому унікальність організованого вами аукціону?
— У колекції NFT зашито 9 предметів, а в цьому аукціоні у нас – 3 світові інновації. Перша інновація – гітара у вигляді NFT. Вперше у світі, купуючи цей NFT, можна буде на себе оформити смарт-контракт (комп’ютерний аналог звичайних договорів. – Авт.) власності на цю гітару. Аналогічно й з іншими речами колекції.
Друга інновація – авторські права. Вперше у світі авторські права продаються через блокчейн (це цифрова база даних, що відображає всі здійснені транзакції. – Авт.). І коли ми їх продамо, це буде перший смарт-контракт у світі з авторських прав. Зважаючи на те, що блокчейн – ідеальна платформа для авторських прав, впевнений, що через рік-два весь світ перейде на блокчейн із авторськими правами.
І третя інновація – це квартира. Тобто житловий фонд через смарт-контракт продається в блокчейн. Як це виглядає? Людина може купити цю квартиру, і вона буде її активом, вона може здавати цю квартиру і отримувати дивіденди, продати або знову викласти на NFT-аукціон, який підтверджуватиме власність кожного подальшого власника.
У чому цінність цієї колекції? Якщо, наприклад, говорити про гітару, то тут справа навіть не в тому, що вона прожила довге життя рок-н-ролу чи що це моя гітара, а в тому, що це перша гітара в блокчейні, яка буде продана через смарт-контракт.
— Ці речі людина зможе забрати собі? Тобто пограти на гітарі, одягти ваш піджак?
— Абсолютно вірно, це буде власність людини, яка це купила. Може грати на гітарі, може продати, переробити. Але я не рекомендую, тому що ця гітара і цей піджак через пару років коштуватимуть мільйони доларів, адже це будуть перші гітара та піджак, продані в NFT через систему блокчейн та смарт-контракти. Відповідно, я так фантазую, років через 10 після нашої переконливої перемоги це вже буде колекція переможців, і кожна річ із цієї колекції коштуватиме вдесятеро дорожче.
— Хочете сказати, що це гарна інвестиція у майбутнє?
— Так. Думаю, днями вже буде продано кілька лотів. Вже є запити. Але потім одному колекціонерові буде важче викупити всі лоти цієї колекції.
– Як мені, скажімо, купити лот?
— Перші три дні ми дали можливість одному колекціонеру викупити всю колекцію на так званому датському аукціоні. Данський аукціон – це коли оголошується найвища ціна, а потім ставки знижуються до тієї, на яку погодиться перший покупець. Суть в тому, що колекціонер повинен встигнути натиснути на кнопку «купити» раніше за іншого бажаючого, при цьому підспускаючи ціну.
Тепер цей NFT розпався на 9 різних токенів. Тепер або колекціонер придбає всі 9 лотів, або вони підуть по одному лоту, а колекцію доведеться заново збирати через роки. Адже, як правило, колекцію збирають усіма предметами, тоді вона виходить зібраною та укомплектованою.
Один із лотів аукціону – гітара Sunny, яку створювали за кресленнями Дизеля. Це перша гітара музиканта, на якій він грає всі ці роки. Фото: Instagram.com/diezelgreengrey/
Продаж квартири не є кінцем життя
– Ви виставили навіть власну квартиру. Самі де житимете?
— На даний момент я живу не у своїй квартирі. Багато людей зараз живуть не в тій квартирі, в якій прописані, чи не так? Думаю, 80 відсотків. Так і я. Продаж квартири не є кінцем життя чи втратою країни, батьківщини. Ми зараз перебуваємо на серйозному зламі економіки та всього світу. Йдуть серйозні зміни. У зв’язку з цим накопичення різних майнових активів нині не так актуально. Активи, які раніше здавалися нерухомістю, зараз по суті справи знецінюються.
Настає четверта індустріальна революція і, в принципі, змінюється сама суть торгово-економічних відносин, відносин між країнами. Знову ж таки, весь світ і вся економіка потихеньку переходитиме в цифровий вигляд – у криптовалюти тощо. Світ змінюється, швидкість змінюється, і мені не шкода розставатися із речами минулого.
– Ще ви продаєте авторські права на пісню «Емігрант». Виходить, тепер вам треба буде питати дозволу на виконання?
— Абсолютно вірно. Існує 16 різних видів авторських прав. І власником всіх цих прав буде той, хто купить ці права. Навіть коли ми гратимемо цю пісню на своїх концертах, то організатори відраховуватимуть авторські не нам, як авторам цих пісень, а саме тому, хто купить права на цю пісню. Він зможе її і переробляти, і перепродувати, і отримувати роялті за використання музики на радіо, телебаченні, цифрових носіях тощо.
– У вас є новий «Емігрант» українською мовою. Це окремий продукт?
— Я б так не сказав. Все одно це пісня «Емігрант», і ми проситимемо права на використання музики в тому чи іншому вигляді у людини, яка їх купить.
— Минулого року у розмові з нами Мурік говорив, щоправда, йшлося про пісню «Під дощем», що перекладати – це безглуздо, якщо пісня такою народилася, такою вона й має бути. Що змінилося?
— 24 лютого змінилося все та у всіх. Ми багато чого переглянули зі своїх стійких позицій. Думаю, як і кожен громадянин України, а може, навіть і світу. Ми тепер живемо в іншій парадигмі.
Мурік дуже швидко написав пісню. Думаю, хвилин за 40. При цьому складність цієї пісні була в тому, що це набір образів. Практично кожна фраза – це неперекладний образ. Але Муріку вдалося накидати такі самі образи українською мовою – і вийшло дуже добре. Щиро кажучи, я теж не дуже вірив, що це можливо. Але, як з’ясувалося, можливо.
Дизель служить у батальйоні «Мрія». Власне, на допомогу своїм побратимам артист і організував благодійний аукціон. Фото: Instagram.com/diezelgreengrey/
Піти служити стало рятівним рішенням
– Ви зараз служите у батальйоні «Мрія». У вас були якісь навички?
— Мені зараз 53. Я служив в армії у 1988-1990 роках. З одного боку, у мене були якісь навички, але всі ці навички я вже встиг втратити. Залишилися лише анекдоти про армію. Ну і наша українська армія докорінно відрізняється від армії Радянського Союзу, де я служив. Тому довелося вчитися наново.
Перший місяць я пробував себе у різних напрямках – допомагав відправляти сім’ї за кордон, допомагав доставляти в Україну необхідні товари, вантажі. Але зрозумів, що особливої користі з мене в цій роботі немає, враховуючи, що менеджерські здібності у мене так собі. Єдиний хід – треба було щось робити, щоб перемогти. Тож пішов добровольцем.
— Вчилися всьому вже на місці з хлопцями?
— Так, навчався по ходу справи. Скажу чесно, можливо, ці слова навіть для тих, хто ще не пішов до армії, що з моменту підписання контракту з батальйоном у мене на душі стало спокійно, зрозуміло та рівно. До цього моменту все всередині розривалося від нерозуміння того, що відбувається, де себе пристроїти, як бути корисним і як бути далі. Тому, скоріше, це було рятівне рішення.
— Настав спокій, що ви на своєму місці?
— Так, абсолютний спокій. Командування знає, як мене краще використати. Тому підкоряюся наказам. Настав час, коли не я сам приймаю за себе рішення, а вже інші люди. Інший формат.
– Вас відпускають для творчої роботи? Наприклад, ту ж пісню записати?
— Ми зараз творчістю особливо не займаємось. І концертів особливо не даємо.
Я зараз не хочу розповідати, але ми готуємо спільне виконання «Емігранта» українською мовою зі світовою зіркою. Це, можна сказати, наш із Муріком старий кумир, і це нас дуже надихає. А щоб давати концерти, їздити в тури особливого натхнення немає.
— Я вірю, що з нашою перемогою ми повернемось до своїх колишніх справ. Ви свою роботу далі як бачите? Будете перекладати якісь пісні ще чи вже українською писати?
— Мурік половину нашої концертної програми хітів вже переклав англійською. Ось вийшло у нас із «Емігрантом». Думаю, Мурік ще щось перекладе на українську. Як і всі музиканти в цій країні, писатимемо нову музику з новими ідеями і вже українською мовою. Але, гадаю, це вже буде після нашої перемоги.
— Якщо у вас поки що не лежить душа до виступів, думаю, вам і не пишеться зараз особливо?
— Абсолютно ви праві. І це вперше у житті. Я не засуджую тих, хто виступає і тут, і за кордоном. Кожен має щось робити та бути корисним на своєму місці і з нашого боку – це важливо. Комусь хочеться виступати, комусь не хочеться. Але в даному випадку буквально всі роблять одну спільну справу для нашої перемоги.
— Що вам хочеться зробити насамперед, коли ми переможемо? Про що мрієте?
— Якщо не брати варіант напитися, я не пив уже рік (сміється), то дуже хочеться все-таки помандрувати. Давно не був ні в Європі, ні в Америці, ні в Японії. Але, думаю, це теж не одразу вийде. У нас є великі плани та багато ідей на відбудову нашої країни. Тому, думаю, доведеться одразу ж закочувати рукави та відбудовувати нашу країну.
