За інформацією: Суспільне.
Пари взуття, які ремонтує чоботар Олександр Ясельський. Суспільне Луцьк"В мене є такий пунктик, мене дружина за це сварить. Приходять клієнти і кажуть, що в інших майстернях не захотіли братися. Складні ремонти мене чіпляють і я не можу відказати, і ремонтую цю пару", — розповідає чоловік.
Олександр зізнається: професії чоботаря ніде не вчився.
"В мене хороші вчителі були, самоучки. І я самоучка. Я не закінчував нічого, ніяких училищ. Показали раз, другий. Головне побачити, один раз зробити виріб. А дальше практика", — каже майстер.
"Я той, хто мав померти"
У майстерні чоловік працює з 2013 року. До цього намагався стати різьбярем по дереву, але через наркотичну залежність залишив навчання. Чоловік пригадує: тоді навіть не уявляв, що зможе працювати.
"Моя залежність не давала мені можливості працювати. Мені з самого малку моєї залежності сказали, що робота і наркотики — несумісні", — говорить лучанин.
За плечима Олександра — 18 років ін’єкційної залежності. Чоловік переконаний: змінити життя можливо, якщо людина сама цього хоче.
"Якщо в серці є бажання змінити і прикласти до цього зусилля, то вихід є. Я цьому живий приклад. Я той, хто мав ще померти у 2000-х роках", — говорить Олександр.
Майстерня, де чоботар ремонтує взуття. Суспільне Луцьк
Після звільнення від залежності у 2013 році поруч опинилися люди, які допомогли опанувати нове ремесло.
"Тоді близькі людини чотири вокруг мене мали дотичність до цієї професії: чоботар, сапожник, ремонт взуття. Вони одразу мене огорнули такою увагою і сказали: "Якщо ти хочеш, отримуєш і знання і таку професію", — пригадує лучанин.
"Люблю прошивати"
Серед улюблених процесів у роботі — ручне прошивання. Для роботи майстер використовує нитки десятків кольорів.
"У кожного майстра є щось любиме і нелюбиме. Я не люблю підклейки. Стараюся все прошивати, — каже чоботар. — Маю нитки різних кольорів. 10 років тому тільки були коричневі, чорні та білі. Зараз багато відтінків є, можна примхливим клієнтам догодити".
Швидкий ремонт, додає, не його формат. Зізнається: може прошивати взуття годинами.
"Прошиваючи і снідаю, і обідаю. І отак проходить робота, — говорить майстер. — Раніше в мене були шкіряні напальчники. Купляю ізоленту і на кожен день перематую. Бо від клеїв і хімії руки пересихають і тріскаються, ріжуться пальці".
Набір інструментів та речей, з допомогою яких чоботар ремонтує взуття. Суспільне Луцьк
Черги на кілька тижнів
За словами Олександра Ясельського, у Луцьку частина майстерень із ремонту взуття позакривалися, тому замовлень вистачає.
"Зі всього міста люди їдуть і багатий наплив. І не завжди, на жаль, вдається вчасно зробити замовлення, — каже чоботар. — То в мене поток і на неділю-дві черга стоїть".
Після роботи Олександр займається виробами зі шкіри. Каже: це радше хобі, ніж професія. Одне з останніх замовлень — обкладинка для старої Біблії. Жодного разу майстер не повторює свої роботи.
Чоботар тримає у руках обкладинку на Біблію, яку він робить вручну. Суспільне Луцьк
"Я вже отримав свою мрію"
Чоботар зізнається: головне у своєму житті він уже має.
"Про що я мріяв? Я вже, чесно кажучи, свою мрію отримав. В мене любляча, хороша дружина. В мене дім. Я роблю речі своїми руками, заробляю на хліб цим і це дуже добре", — каже чоловік.
Своєю історією майстер хоче показати: навіть після важкої залежності життя можна змінити. Бо завжди є надія і коли є бажання в серці.
