Українська мистецька спільнота запустила хештег #культурнийшлях. У постах тегають Міністерство культури та інформаційної політики, Офіс Президента, Верховну Раду, особисто міністра Олександра Ткаченка, Олену Зеленську.
Цей флешмоб — реакція на слова секретаря РНБО Олексія Данілова про намір зробити більш жорсткими правила виїзду чоловіків призовного віку за кордон і про обіцянку Мінкультури посилити відповідальність для чоловіків-артистів.
«Досвід і приклад двох негідників не має перекреслити роботу тисяч працівників культури», — заявив письменник Сергій Жадан, який записав своє звернення з Нью-Йорку, стоячи біля театру LA MAMA, де має відбутися прем’єра української п’єси.
Проблему “двох негідників” мають обговорити на найближчому засіданні Ставки головнокомандувача. Артисти і діячі культури стривожені, що може бути ухвалене суворе рішення – аж до заборони виїзду за кордон на гастролі та творчі зустрічі.
Два скандали збіглись в часі
Переполоху передували два скандали, що майже збіглися в часі. З’ясувалося, що український режисер Тарас Голубков поїхав до Москви, щоб знімати кліпи російським виконавцям. Правда, в заявці на виїзд, яку він подав до Мінкульту, йшлося про роботу над фільмом про війну в Україні The War Diary – збирання історій українських біженців в Європі.
Ще більш шокуюче повівся стендапер Андрій Щегель, який в інтерв’ю Роману Скрипіну заявив, що виїхав до Туреччини, бо вже отримав три повістки, а він, бачте, хоче жити комфортним життям, бо в нього такий вибір, а хлопці, що гинуть під кулями, – то їхній вибір. «Я перебуваю за кордоном, і мені дозвіл на це дала держава», — похизувався втікач.
Як можна зрозуміти зі слів Олексія Данилова, крім цих двох, є ще чотири актори, які не повернулися з заявлених гастролей. А по факту таких може бути й більше.
Андрій Щегель спочатку в інтерв’ю Роман Скрипіну похвалився тим, що втік, а за пару днів написав пост, мовляв, «він не те мав на увазі». Фото: skrypin.ua
Індивідуальні ангажементи
— Наш театр їздить тільки на офіційні гастролі. В грудні-січні ми возили балети і опери до Японії, Франції. Звісно, в трупі були і дівчата, і хлопці. Ми підпорядковані Мінкульту, все відбувається через Мінкульт: виїхали, відпрацювали, повернулися, — розповідає керівник пресслужби Національної опери України Лана Роксі.
Однак вона зазначає, що у деяких акторів можуть бути свої ангажементи.
— Індивідуальні питання артисти вирішують самі, але погоджують свої плани з театром. Наприклад, беруть відпустку за власний рахунок. Є люди, які отримали дозвіл на виїзд наприкінці весни – початку літа, і вже не знаю, як подовжували його, залишаючись у штаті театру. Перед Новим роком було ухвалене рішення, що всі, хто затрималися поза межами України без відрядження від театру, мають офіційно оформити стосунки з ним – або звільнитися, або повернутся на робоче місце. Певна частина людей звільнилася. Я не знаю, з яким міркувань вони це зробили, але вони вже не наші.
Чужі маскуються під нас
Тим часом Лана пригадує і про те, як театр повертався до роботи, коли ворога витіснили з Київської області.
— До війни в балетній трупі було 160 артистів. З 24 лютого театр припинив роботу. А коли ми відкрилися 21 травня, лишалося лише 30 танцівників – чоловіків і жінок. Але люди почали повертатися! Хтось одразу, якщо не мав зобов’язань, хтось після відпрацювання контракту. Бо якщо ти обіцяв станцювати вісім “Жизелей”, то не можеш кинути нас через тугу за домом. Зараз у нас знову повноцінна балетна трупа, і ніхто на гадці не має, щоб використати гастролі для втечі.
Однако є й непорозуміння.
— Популярність українських артистів за кордоном дуже велика. Наш прем’єр Ян Ваня — чеського походження, давно міг виїхати. А він у Києві з дружиною, дитиною. І от періодично його ім’я завляється в якійсь країні – Ян Ваня танцює “Лебедине озеро.” Вже втомилася пояснювати, що він нікуди не поїхав без дозволу, що залишається в Україні, що його ім’ям торгують на афішах, а за день до вистави роблять заміну. Або десь вигулькує трупа Kyiv City Ballet з “Лускунчиком” і тим же “Лебединим”. Знову звонять мені: як так? Знову пояснюємо: це не наші, це чужі маскуються під нас…
В Національній опері України навіть зробили оголошення, щоб не велись на фальшиві гастролі. Скрін: opera.com.ua
Зібрали 13 мільйонів гривень у виглядів пожертв
Учасники флешмобу #культурнийшлях роблять наголос на тому, що закордонні гастролі – це потужний культурний і волонтерский фронт.
— За минулий рік із виступів за кордоном нам надійшло понад три мільйони грн. Грант на 120 тисяч євро від компанії GVL отримано завдяки діяльності українських культурних діячів в Німеччині. Кошти пішли на закупки для військових та підтримку юридичної та операційної діяльності нашої громадської організації, — пишуть у Musicians Defend Ukraine Foundation.
— Разом з багатьма артистами ми провели близько 100 заходів у 17 країнах, зібрали та передали понад 15 мільйонів гривень (сюди входить як прибуток, так і донати, зібрані під час виступів) на потреби нашої непереможної армії. Зупинятися на цьому ми не збираємося, і продовжуємо працювати в такому ж шаленому темпі задля перемоги нашої країни! – кажуть у своєму зверненні до влади учасники творчого об’єднання ARTLIVE.
— Ми представили Україну на 15 музичних конференціях, скоординували букінг українських артистів на 10+ фестивалях та подіях за кордоном. Десятки міжнародних ЗМІ звернули увагу на Україну завдяки нашій ініціативі. Ми зібрали 13 000 000 гривень у виглядів пожертв. Ми використовуємо наш шанс показати світу свою унікальну українську культуру і ідентичність в той час, коли ворог намагається її знищити, — говорять у Всеукраїнській Асоціації Музичних Подій UAME.
Тим часом певна частка простих користувачів соцмереж, схоже, була б не проти заборони. Пояснення просте: якщо мені обмежили право на вільне пересування (військовий стан це дозволяє), то чому інші можуть ним користатися.
Радше почують одного артиста, ніж п’ятьох політиків
— Я для себе як артист гастролі не планую, навіть благодійні. Маю маленьку дитину, та й в Україні, вважаю, більше користі принесу. Але забороняти гастролі через вчинки двох непорядних людей – це нісенітниця, — ділиться з нами своїми думками стендап-комік Макс Вишинський. — Люди, які порушують закон, мають за це відповідати. Я не знаю, чи це можливо юридично, але принаймні морально. Вважаю, що треба посилити контроль за тим, хто виїжджає і наскільки. А акторів типу мого, сподіваюся, колишнього колеги Андрія Щегеля взагалі перевіряти до того, як випускати. Однак щодо доброчесних артистів, то треба розуміти, що вони справді виконують дуже вважливу місію. Навіть коли залишити поза увагою збір коштів на армію.
Макс говорить про те, про що ми часто воліємо не думати.
— Артисти нагадують світові, що в Україні кривава війна і що вона захищає собою всю Европу. Бо світ уже починає звикати до цього як до буденості. В якійсь момент хтось може і зовсім забути… От гурту “Калуш” теж дорікають, що занадто багато по різних усюдах катаються. Але вони нагадують про війну і збирають великі концерти. Якщо в світі є попит на українське, є інтерес до українського культурного продукту, то це треба активно використовувати.
На думку нашого співбесідника, прості люди за кордоном радше почують одного артиста, ніж п’ятьох політиків. Бо мистецтво – це шлях до душі, а не тільки до розуму.
Українські артисти переконані, що через двох-трьох негідників не можна закривати кордони для всіх. Адже внесок артистів в популяризацію України — безцінний. Фото: facebook.com/musiciansdefendukraine
Коментар політолога
Культурні діячі мають працювати з громадською думкою на Заході
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Я не думаю, що потрібні зміни у нині діючі правила. Зараз немає абсолютної заборони на виїзд. В кожному конкретному випадку це вирішується точково. Артистам дає дозвіл Мінкультури – це їхня відповідальність. Якщо вони десь промахнулися, то хай розбираються, який чиновник дозволив виїхати за кордон хлопцеві, що тричі порушував свій обов’язок з’явитися за повісткою. Прибирають корупцію і налагоджують контроль.
Не треба кидатися в крайнощі і вводити заборони. Зараз працює ініціатива United24 — підтримка України західними культурними і громадськими діячами. Працювати з громадською думкою на Заході, і не тільки на Заході, мають, зокрема, діячі культури. Треба визначати, хто найбільш ефективно це може зробити, а хто прагне заробляти на себе або ховатися від війни. Щоб кожна закордонна гастроль працювала на державні та суспільні інтереси в умовах війни.
