На Хмельниччині зняли фільм «У бомбосховищі»

За інформацією: Суспільне Хмельницький.

Фото: Суспільне Хмельницький

Короткометражний фільм із назвою "У бомбосховищі" зняли в Полонному. Над ним працювали місцеві полончани й приїжджі з Києва й Борисполя актори, оператори й режисери.

Про це Суспільному розповіла начальниця Полонського відділу культури, яка й сама знімалася в стрічці, Тетяна Ярославська.

Короткометражний фільм з назвою "У бомбосховищі" про жінок Маріуполя, які переховуються в укритті від російських бомбардувань, говорить сценаристка Оксана Ковальчук, яка зіграла одну із ролей у стрічці.

"Хтось втратив сина вже, хтось чоловіка, хтось втратив нареченого, так і не одружившись, хтось втратив батька, а хтось ще маленькою дитиною сина. Ця історія побудована таким чином, що вона не має наче початку і ми не знаємо, чим завершилась. Тому що щось прилетіло, всі молилися, і як Бог вирішив, так воно і сталося", – сказала Оксана Ковальчук.

Стрічку ж знімали в технічному приміщенні укриття. Ідея, каже Тетяна Ярославська — спільна.

"Якось ця ідея вимальовується спільно. Але в той час, коли якась подія відбувається і вражає всіх, ми збираємось, і кожного зсередини щось мучить – як виразити своє ставлення до цієї події", – сказала Тетяна.

Знімав стрічку оператор-постановник Ярослав Ярославський. За його словами, в Києві він знімає серіали, та змушений був перебратися в Полонне до батьків. Ідея зайнятися творчістю йому, говорить, сподобалася, хоча професійної техніки бракувало.

"Світло, наприклад, ми самі зробили, повністю все. Певною технікою обмеженою ми знімали, тому ми вимушені були над мізансценами точніше працювати. Всі працювали прекрасно, все працювало, як годинник. Так, як і звик, власне", – розповів Ярослав.

Звуком та монтажем займався актор кіно й театру Захар Макух. З його слів, він і сам з родиною два тижні перебував в укритті вдома, в Броварах.

"В нас там військова частина в Броварах, і в перший же день туди влучила ракета, і там теж були дуже схожі історії", – згадує Захар.

За його словами, фільм вийшов емоційний і правдивий: "Фільм дуже зворушливий. Я показував мамі, дружині, в кожного воно зачіпляє щось своє. І сльози, і емоції".

Акторки в стрічці – місцеві жінки. Більшість із полонського театру. Режисер театру Сергій Шевчик каже: відіграли всі з повною віддачею.

"Я знав, що це кіно побачить вся Україна і мені дуже хочеться вірити, що його побачить якщо не весь, то чверть світу. Та чверть, яка зараз за нас, за Україну", – говорить режисер.

Оператор-постановник розповідає, що невдовзі з командою свого продакшена береться за нову роботу, бо виграли грант: "Це грант на виготовлення документального серіалу. 20 серій про людей, які вимушено переїхали й працюють волонтерами. Це грант разом з французами, суспільне телебачення".

За його словами, усі 20 документальних фільмів мають бути готові до 22 лютого 2023 року.