За інформацією: Суспільне Полтава.
Зниклий безвісти військовий Дмитро Сергієнко. Фото надане А. Біляєвою
Бойові завдання Дмитро Сергієнко виконував на Курському напрямку. Востаннє, чоловік виходив на зв’язок 10 січня 2025 року.
«Він сказав, що ми йдемо на 3–4 дні, а взагалі на три дні. Він на четвертий день мав повернутися до, ну, із завдання. І я скажу, типу, я вийду на зв’язок, зі мною все буде добре, я виходжу на чотири-три дні. На четвертий день ми подзвонили, навіть не я дзвонила, а дзвонила на той момент його дружина, і їй сказав командир, що з ним все добре, він виконує завдання. Сьогодні ввечері він вийде на зв’язок, з ним все добре. Але він на зв’язок так і не вийшов 14-го числа».
Військовий Дмитро Сергієнко під час проходження служби. Фото надане А. Біляєвою
Про зникнення військового 15 січня його родині повідомив побратим, а згодом цю інформацію підтвердили у Кременчуцькому РТЦК та СП.
«Командир навіть такий не дуже добра людина, тому що він нас всіх поблокував і, так сказати, ніякої інформації нам не дав. А на гарячій лінії нам взагалі сказали: «Не збирайте плітки, з ним все добре, він на позиції». Хоча потім ми поїхали у військкомат, уже я почала говорити, що це не діло, треба їхати у військкомат писати, що він зник. І нам приблизно через 10 днів, плюс-мінус, привезли вже сповіщення, що він зниклий безвісти. Хоча до цього ми вже прекрасно знали, що він вважається зниклим».
Спільне фото Анастасії Біляєвої зі своїм братом Дмитром Сергієнком. Фото надане А. Біляєвою
Нині родина продовжує пошуки зниклого військового. Рідні звертаються до різних служб та регулярно беруть участь в акціях на підтримку зниклих безвісти та військовополонених.
«Це для мене такий якийсь, наче страшний сон — дізнатися, що він там чи зниклий безвісти, чи в полоні, чи взагалі там ще страшніше, що він загинув, бо є в моєї куми брат, він також з перших днів майже військовий був і він загинув на самому початку війни. Тому це для мене дуже страшно було. І це таке, знаєте, якби молишся Богові, аби тільки не полон, а з іншої сторони вже молишся, аби хоча б живий і був у полоні, щоб знайшовся. Він просто не така людина, він вилазив просто з таких, я так скажу, передряг, з яких просто, ну, я не знаю, а тут, ну, він не може просто так от взяти і кинути нас».
Сестра зниклого безвісти Дмитра Сергієнка з його портретом. Суспільне Полтава
