Учениця 11 класу Краматорської української гімназії Анна Рищенко перемогла у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України (м. Київ)! На секції «Літературна творчість» Анна презентувала поетичну збірку «Вогненний злам», яку присвятила Україні. Науковий керівник Ірина Мельник щиро привітала свою ученицю з перемогою. «Вітаю свою вихованку Рищенко Анну з перемогою (ІІІ місце) у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України (м. Київ)! На секції «Літературна творчість» Анна презентувала поетичну збірку «Вогненний злам», яку присвятила Україні й над якою працювала 3 роки. Її назва символізує крутий поворот, сповнений напруженої боротьби й бурхливих подій.
Перемоги Ані два роки поспіль у цьому престижному конкурсі – це винагорода за наполегливість, працелюбність, розкриття потенціалу й таланту, любов до рідного слова й Батьківщини, прагнення йти до вершини успіху шляхом сміливої творчості.
Висловлюю щиру подяку всім, хто був разом із нами на шляху до перемоги! Спасибі Лапушкіній Наталії Павлівні й членам журі обласного етапу конкурсу за поради, підтримку й натхнення. Щире спасибі Євдокімовій Оксані Валеріївні та команді Донецького територіального відділення МАН за багатомісячний супровід нашого тандему (ви – професіонали, які допомагали й вірили в наш успіх). Дякую директорові Краматорської української гімназії Щербак Вікторії Юріївні та всім учителям закладу, моїм рідним, друзям і колегам за теплі й щирі слова, які нас зігрівали й надихали. Низькій уклін Аниній мамі, Рищенко Олені Володимирівні, за виховання такої неймовірно обдарованої, талановитої, успішної, духовно багатої й національно свідомої донечки.
У передмові до творчої роботи Аня написала: «Нині вогненний злам триває не лише в моєму житті, а й у долі мого народу. Українці неодмінно переможуть у війні з російським загарбником, бо ведуть боротьбу проти темряви на боці Божого Світла. Поезія у цей час важких випробувань є порятунком та силою, що об’єднує. Вірші – це потужна зброя в битві за Добро та Істину». Fortes fortuna adiuvat («Сміливим доля помагає»)
Навіщо все? Навіщо біль тяжкий, Що я його від вас в душі ховаю? Занурююсь у нього і не знаю, Чи вирину з тієї глибини. Навіщо це мені? Я не митець ще слова, Живу у мріях із дитячих літ, Але з думок зривається полова, Оголюючи цей чужденний світ. Навіщо змарнувала я зусилля У пошуках даремної краси? Усе, прекрасне аж до божевілля, Не вартувало тих важких зусиль. Воно не змінить і не переможе Отой черствий, глухий, незграбний світ. Душі моїй ніяк не допоможе Зірвати з серця із полови гніт. Але, хоч як уже не намагаюсь Доводити собі, що все дарма, У прірву все ж поезії зриваюсь, Свої думки обрамлюю в слова. Хоча не знаю, нащо теє треба: У нім нема нічого, крім краси. Красу мільярдів зір нічного неба Ніхто не бачить, як не голоси. Але, можливо, ще воно розквітне, Бо серце ще принади не зреклось. Можливо, слово знайде гук одвітний, Дай боже, щоб той вогник віднайшовсь. Не можу поза межами моралі Зректись для мене чарівних тих снів. І буду я наперекір облаві Пускати в небо вільних голубів, Боротимусь за те, що полюбила, За волю серця, за його биття, Хоч як облава із страхів накрила, Не зупинюсь! Не буде каяття! Не знаю долі, але буду жити, Для того щоб нести прекрасне в світ. У віршах буду плакать і любити – І знайде слово у душі одвіт. Але не тільки віршами змагаюсь, Не тільки словом буду жити я, Змагатись буду чесно, не зламаюсь, Допоки в світі є іще чуття. Я переможу, я боротись буду За те, чого так прагну, що люблю, Неслава є страшніш Страшного суду, Визнання персня я не загублю. Дай боже сил, щоб раптом не скоритись У цій тяжкій кривавій боротьбі. Дай боже мудрості в житті не помилитись І залишатись вірною собі. Не маю сил, та йтиму до вершини! У чому ж сенс життя, як не в красі? Правдиве слово з серця мого лине Мільярдом різнобарвних голосів. Я йтиму до вершин, я переможу, Хоч на заваді стане цілий світ. Зроблю усе, що лиш зробити зможу, Щоб люди всі побачили політ! Анна Рищенко
