За інформацією: Суспільне Херсон.
Херсонка Наталя Ярова на прогулянці з сином, січень 2024 року. Фото: Суспільне Херсон
Жінка працює в управлінні молоді та спорту Херсонської міської ради. З перших днів повномасштабного вторгнення скільки могла, пригадує Наталя, разом із чоловіком залишалася в місті. Та посилення окупаційного режиму, розмови про "референдум" та створення так званої "ХНР" підштовхнули до виїзду. Тож, у травні подружжя покинуло Херсон.
"Дорога зайняла шість діб – їхали через Запоріжжя та Кропивницький. А далі – в Одесу, схоже за кліматом місто, яке ще й розташоване неподалік від дому", — розповіла Наталя.
Планували переїхати у Херсон відразу після його визволення, каже вона. Однак все відкладали. Остаточно вирішити повернутись допоміг малюк, який мав з’явитися на світ вже восени. У вересні подружжя повернулося додому та почало знову облаштовуватися в рідному місті, розповіла Наталя.
Наталя Ярова, Херсон, січень 2024 року. Фото: Суспільне Херсон
"Для Одеси народження дитини – це плюс один до статистики, мені так здавалось. А от для Херсона — це важливо, тому що для Херсона — це народження нового жителя громади. Це ніби я докладаю якихось зусиль для того, щоб місто відроджувалося і місто жило. До лікарів була абсолютна довіра. От є таке відчуття, що херсонські лікарі, які залишились, приймають пологи у жінок тут, не дивлячись на небезпеку, на обстріли, вони знають ціну життя", — каже Наталя.
Маленький херсонець Богдан з'явився на світ 14 листопада 2023 року.
Наталя Ярова на лавочці з сином у колясці, січень 2024 року. Фото: Суспільне Херсон
"Всі ті заняття, які проводять доули для підготовки до пологів і самі пологи – вони як з мема "очікування і реальність". Тому що ніхто не проводить занять про те, як народжувати в прифронтовому місті. У реальності у тебе допологова палата, в якій вікно закладене мішками з піском, але насправді, це якось із психологічної точки зору було дуже доречно. Тому що моя палата не була якоюсь інстаграмною, але і життя в Херсоні теж не інстаграмне. Поки я була в пологовому, то я вперше за всі місяці обстрілів у Херсоні не по відео, а наживо почула свист перед прильотом. Тобто, це було так близько, але була тверда впевненість в тому, що все буде добре", — поділилась Наталя.
Ще одна з причин, чому вони з чоловіком повернулись, каже жінка, — бажання, аби в їхнього сина був дім, аби він не був переселенцем. Богданчику вже два місяці. Поряд із ним батьки, кіт Лютий — повноцінний член родини, бабусі й дідусі,
"Він зростає зараз у такій атмосфері, коли оточують рідні й близькі його батьків. І взагалі, ми вдома!", — каже Наталя.
