За інформацією: Суспільне.
91-річна Параска Ковальчук. Суспільне Луцьк
Раніше, каже Параска Ковальчук, на хуторі було шість хат, де жили та господарювали. Нині ж старші люди повмирали, а їхні діти пороз'їжджалися. Обидві її доньки також вийшли заміж до сусіднього села Седлище, один син живе у Білорусії, інший — в Любешові.
"Той, що у Любешові син сьогодні приїздив до мене, бо він мені харчі привозять, і порошки привозять. Кличе мене до себе, і дочка кличе, але мені так нігде нема, як у своїй хаті. Я стара жінка, я нікого не стидюся, я нікого не боюся, що є, то є", — каже Параска Ковальчук.
Параска Ковальчук понад 40 років живе сама на хуторі. Суспільне Луцьк
Жінка розповідає, що раніше на хуторі було сумно, то ходила до магазину, щоб з людьми поговорити, новинами обмінятися.
Город жінка підливає сама, коли немає дощів. Суспільне Луцьк
Нині на це сили не вистачає, проте город ще обробляє. Посіяла розсаду, біля часника — огірки, цибулю, помідори та кабачки. Коли немає дощів, то сама носить воду з криниці та підливає городину.
"Дві відри влазить по 10 л, ставлю в тачку, то привожу сюди, а тоді по половині відра уже в хату вношу. А там дальше поскладала дров, 15 000 отдала за за машину дров", — говорить Параска Ковальчук.
Жінка з колодязя сама набирає воду. Суспільне Луцьк
Коли Парасці Ковальчук було 50 років, то її залишив чоловік. Більш, як 40 років вона живе сама.
"Вже ми діти поженили. Тільки всталась ота сама менша донька, бо вчилася. А він щось і здурів, да й пушов на Білорусію. Там оженився, а топірічку у пристарілому домі. Вже зразу плакала, жаліла. І шкода було якось, бо ж ми діти годували, будувалися, хазяювали. Не скажу, був добрий чоловік, поки не загулявся. Уже я привикла", — говорить жінка.
Жінка каже, попри те, що прожила нелегке життя, ні про що не шкодує. Мріє в здоровому глузді та на власних ногах дочекати своєї смерті у власній хаті.
