- Військовий та колишній вчитель образотворчого мистецтва Євген Нежданов з міста Олександрія Кіровоградської області після звільнення з російського полону втілив свою мрію – створив художню майстерню й тату-салон.
- Початок мистецького шляху
- Комікси на війні
- 21 місяць полону й агітки під примусом
- Повернення додому та здійснення мрії
- Що відомо про обмін «1000 на 1000» у травні 2025 року
За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Військовий та колишній вчитель образотворчого мистецтва Євген Нежданов з міста Олександрія Кіровоградської області після звільнення з російського полону втілив свою мрію – створив художню майстерню й тату-салон.
Про це він розповів Суспільному.
Євген родом із села Созонівка Великосеверинівської громади Кропивницького району. На момент мобілізації 27 липня 2022 року він жив в Олександрії, а після – служив у 28-ій окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу. У полон боєць потрапив 20 серпня 2023-го на Донецькому напрямку, в Україну його повернули 25 травня 2025 року, в останній день обміну полоненими між Україною та РФ «1000 на 1000». В Олександрії його зустріли 13 серпня.
Євген Нежданов з прапором 28-ої бригади, в якій служив. Суспільне Кропивницький
Початок мистецького шляху
Зі слів Євгена, цікавитись малюванням він почав з 12 років. Спочатку малював вдома, потім ходив у художню школу, а далі вирішив пов’язати з цим свою майбутню професію.
«Малював все що було, змальовував з книжок, енциклопедій. Потім була художня школа у місті Кропивницький, роки чотири проходив. Коли закінчив її, вступив до педагогічного університету. Там я провчився чотири роки на вчителя образотворчого мистецтва – у 2009-2013 роках. Мій дідусь малював, й у сім’ї вважають, що ці здібності та пориви – це його гени».
Після університету Євген працював вчителем образотворчого мистецтва у школі.
«Був період, коли взагалі не хотілося малювали. Цей перехід від дитячого життя до більш такого серйозного, коли вже треба собі гроші заробляти, можливо мене перемкнуло і не хотілося. Коли закінчив університет, пішов працювати в школу в селі Грузьке Кропивницького району. Три роки там пропрацював, паралельно були інші школи, але недовго. Потім працював у школі №22 у Кропивницькому, там я пропрацював десь рік. За різну роботу брався: і вчителем, і спеціалістом з охорони праці, і образотворчі шкільні гуртки були».
Євген згадав свою викладацьку практику. З його слів, залучати дітей до позашкільних занять було непросто.
«Хотілося, щоб на гуртки ходило більше дітей, я бачив багато здібних на уроках. Хотілося, щоб вони ходили на гуртки, але, не знаю, не дуже вони рвалися. На гурток ходили до десятка дітей».
У 2018 році Євген поїхав на заробітки в Польщу, перевізши свою родину в Олександрію.
«У 2022-му я повернувся в Україну, хотів отримати посвідчення водія. Це був січень, місяць до війни. Встиг отримати».
Комікси на війні
Після початку повномасштабного вторгнення Євген вирішив залишитися в Україні. У липні 2022 року його мобілізували й після проходження загальної базової військової підготовки направили до 58-ї окремої мотопіхотної бригади, а у червні 2023-го перевели у 28-му окрему механізовану бригаду імені Лицарів Зимового Походу.
«Для себе вирішив, що не буду тікати, уникати чи ще щось. Чекав поки це все закінчився, чекав до липня 2022 року. Тоді мене мобілізували. Саме у 28-ій бригаді я був, коли потрапив у полон».
Зі слів Євгена, він мав бажання малювати понад чотири роки. Натхнення знайшло його на службі. Він обожнює комікси, тому більшість робіт на фронті – це замальовки різних героїв та скетчі, тобто нариси й ескізи.
«Був період, коли мені нічого не хотілося – з 2018 року, поки я був у Польщі. Там я не малював, не було поривів, бажання не було. От пішов я на війну, я не малював. Потім уже там був момент, коли якесь віконечко було, я трохи мав часу. Тоді щось мені захотілося. Я попросив дружину вислати мені олівці та альбом. Це були ескізи різні. Абсолютно різні тематики, замальовки, окремі елементи. Я дуже люблю комікси, щось схоже малював».
Скетчи, які Євген малював олівцем. Суспільне Кропивницький
21 місяць полону й агітки під примусом
У полон Євген потрапив у серпні 2023 року, під час контрнаступу він отримав поранення стопи.
«Залетіла куля, яку розірвало. Контузії я не рахую. Уламки у мене залишалися, поки я був у полоні. Зараз дрібні лишилися, але сказали, що діставати не будуть, бо важко. У полон я потрапив в серпні 2023 року. Це був Донецький напрямок, біля міста Костянтинівка».
Зі слів чоловіка, жодного листа за рік і дев’ять місяців полону він не отримав.
«Нічого не дозволяли – ні писати, ні дзвонити. До мене нічого не доходило. До деяких доходили листи, 2-3 листи за весь час. Мені теж дружина написала декілька листів, але жоден не дійшов».
У полоні дізналися про колишню роботу Євгена й, сказав, змушували малювати агітаційні плакати.
«Вони намагалися закидати такою роботою. Малював різні агітаційні роботи. Радянський Союз залишився Радянським Союзом. Змушували різні речі робити, ніхто нікого не питав. Не подобалося дуже, іноді аж нудило від того, що робиш, на жаль».
Повернення додому та здійснення мрії
Євгена звільнили з полону 25 травня 2025 року. Одразу почав переглядати усі спортивні досягнення українців. Перші ночі, з його слів, узагалі не спав.
«Як тільки нас обміняли, була первинна реабілітація, ми проходили карантин. Там потрохи вводили в курс справ, інформували – що коїться в країні загалом. Я люблю спорт – одразу переглядав усі матчі, огляди, бої Олександра Усика, Олімпіаду. Намагався надолужити. Плюс про родичів усіх дізнатися хотів. Перші ночі взагалі не спав, переглядав сторінки в соцмережах дружини, мами. В полоні був повний вакуум, різні думки в голові були, зокрема, що ніхто не чекає».
Ідея відкрити тату-салон прийшла до Євгена в полоні. Після реабілітації він почав дізнаватися про те, як відкрити свою справу, що для цього потрібно, пройшов курси й почав працювати.
«Тим, хто мене знає і знали у полоні, я казав, що це моя мрія – відкрити тату-салон і художню майстерню. Саме в полоні зрозумів, що хочу цього. Вирішив усі питання в бригаді, вилікувався, пішов на курс тату-майстра. Як тільки закінчив, відкрив свій салон».
Євген Нежданов показує приклади своїх робіт-татуювань. Суспільне Кропивницький
Клієнтів, сказав, поки має небагато, але, вважає, що найкраща реклама – це роботи. Тому він публікує їх у соціальних мережах, щоб бачити розвиток.
«Важко з тим, щоб знайти клієнтів, бо я не експерт. Люди переказують людям, деяким дуже подобається те, що я роблю».
Окрім татуювань, Євген пише картини.
«Ми коли навчалися в університеті, ще в 2013-му, нас вчили не тільки на вчителів образотворчого мистецтва, а й на художників. Ми писали картини олійними фарбами, олівцями, була комп’ютерна графіка. Тому картини маслом писати я почав ще тоді».
Євген пише портрети та пейзажі на замовлення, а приміщення, де працює, поділив на дві зони: тату-салон та художню майстерню.
Євген Нежданов з однією зі свої робіт. Суспільне Кропивницький
Нині, додав, він продовжує відновлюватися після полону, спілкується з людьми, які мають схожий травматичний досвід.
«Дуже приємно, коли військові приходять і можна з ними поспілкуватись, бачити, що вони не падають духом. Це мене надихає. Ця війна стосується кожного, кожен має робити якийсь внесок».
Серед цікавих замовлень, розповів, має розпис відпрацьованих гільз у патріотичному стилі, а у майбутньому планує освоїти техніку реалізму.
«Я тільки набираю хід, ще шукаю свій стиль, роблю індивідуальні ескізи. Хотів би навчитися реалізму, але це складний процес. У картинах це зазвичай портрети, а три місяці тому мене просили розмальовувати гільзи. Це був дуже цікавий досвід. Головне зараз – набити руку та знайти свій підхід».
Відпрацьовані гільзи, розписані Євгеном Неждановим. Суспільне Кропивницький
Попри наявність педагогічної освіти, Євген поки не бере учнів, бо вважає, що сам має вдосконалити майстерність. У майбутньому планує розширити справу, набрати команду та викладати.
Також Євген підтримує зв’язок із побратимами, відвідує автопробіги й акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти.
Що відомо про обмін «1000 на 1000» у травні 2025 року
Обмін полоненими у форматі 1000 на 1000 ухвалили під час переговорів представників України та Росії у Стамбулі 16 травня 2025 року. Міністр оборони України Рустем Умєров заявив, що Україна узгоджує покроковий план реалізації обміну полоненими у форматі «1000 на 1000».
23 травня Україна та РФ провели перший етап обміну в межах формату «1000 на 1000», про який домовилися на переговорах у Стамбулі 16 травня. Додому повернулися 390 українців. Це 270 військовополонених та 120 цивільних заручників — три жінки та 387 чоловіків. За словами президента України Володимира Зеленського, великий обмін у форматі «1000 на 1000» триватиме три дні — з 23 по 25 травня.
24 травня Україна та Росія провели другий етап обміну в межах формату «1000 на 1000», про який домовилися на переговорах у Стамбулі 16 травня. Додому повернулися 307 військовослужбовців.
25 травня Україна та Росія провели тертий етап обміну полоненими в межах формату «1000 на 1000». Додому з російського полону повернулись 303 українські військовослужбовці. Про це у Facebook повідомив президент Володимир Зеленський.
