За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: Суспільне Кропивницький
Кропивничанин Дмитро Зайцев у десять років сам почав освоювати трюки на велосипеді. У 12 став наймолодшим спортсменом в Україні у змаганнях з ВМХТрюковий велосипед-фристайлу. А цьогоріч у свої 18 єдиний з України поїхав на Міжнародні змагання в Таллінні. Як вчився і чи є умови для тренувань у Кропивницькому, розказав в інтерв'ю Суспільному.
Дмитро Зайцев з Кропивницького вперше почув про ВМХ-фристайл вісім років тому. Побачив на відео трюки та вирішив їх відтворити на своєму дитячому велосипеді. "Стрибнув з багатьох сходинок. І він просто зламався. Я прийшов додому та розповів про це татові. Потім купили ВМХ. У мене ніколи не було тренера, я сам з дитинства навчався. А замість тренера були відео на YouTube".
Найскладніший трюк для спортсмена – теовіт. "Це один з трюків високо рівня, коли ти підстрибуєш, і рама крутиться навколо тебе. Потім ти маєш її спіймати ногами".
Вид спорту ВМХ з'явився в 90-х роках минулого сторіччя в Америці. В Україну дійшов на початку 2000-х. На Олімпійських іграх став офіційним два роки тому. На своє перше змагання Дмитро Зайцев потрапив у 12 років, воно відбувалося в Харкові.
Дмитро Зайцев. Фото: Суспільне Кропивницький
"Не знаю, як мене відпустили батьки, але це було весело та водночас страшно. Я не посів призове місце, але організатори підтримали мене. Я був наймолодший і найвеселіший, в такому великому шоломі, всі просто аплодували. Ніколи не бачили такого, мабуть".
Перемагати почав після чотирьох років тренувань – на Всеукраїнських змаганнях у Києві, Маріуполі, Харкові. За кордон на Міжнародні змагання 18-річний спортсмен потрапив цього літа.
"Це була Естонія, Таллінн. З України в цьому році я був єдиний. Був ще один хлопець, але він аж з Барселони прилетів. Тож ми разом представляли. Там я, на жаль, не зайняв призового місця, але набрався багато досвіду. Зрозумів, що таке світова сцена і наскільки це масштабно".
Фото: Суспільне Кропивницький
Умов для такого спорту в Кропивницькому небагато, вважає Дмитро Зайцев. "Є один майданчик, де ми постійно тренуємось – це наш Ковалівський парк. Йому вже дуже багато років, десь вісім. Для світової арени цього недостатньо".
Тренуватись далі та перемагати – такі плани на майбутнє.
