Цинічна і підступна російська агресія вирвала Андрія Римара з мирного життя, як і тисячі інших українців. Хлопець родом з Вінниччини, працював на будівництві у столиці. Здавалося б, більш мирного фаху, аніж будівельник, годі й шукати. Та розв’язана росією війна внесла фатальні корективи у розплановане майбутнє хлопця. На початку березня Андрій мобілізувався до Могилів-Подільського прикордонного загону. За деякий час – вже був на східних рубежах.
Історію військового опубілкували на сторінці Могилів-Подільського Прикордонного загону.
Прикордонник за посадою стрілець, основним завданням його підрозділу було утримання займаних позицій на Донеччині. Бійцям щастило, що ворогові не вдавалось вирахувати їх позиції.
«Міни лягали зовсім поруч, я думаю, якби вони знали наше точне місце знаходження, то мало б хто залишився живим. Гатили так, що земля ходором ходила.Одного разу, під час мінометного обстрілу, отримав незначне ураження. Осколок пройшовся по шиї в декілька сантиметрів від артерії.Але дякувати Богові все пройшло добре. Я впевнений, що мене оберігає мамина молитва. Я та мої брати заприсяглись матері повернутись живими», — розповідає Захисник.
Хлопець з багатодітної родини. Він найменший з трьох братів та четверо сестер. Два старших брати також боронять Батьківщину у складі ЗСУ. Один з братів водій — механік танка, інший — снайпер.
«Хто, як не ми захистимо Україну сьогодні та відбудуємо її завтра. Ми обрали шлях воїнів і йдемо вперед. Разом ми сила», — наголошує Андрій.
