За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Gettyimages (ілюстративне)
Як правильно спілкуватися з військовими, які повернулися з фронту, які запитання можуть викликати агресію, як розмовляти, щоб звичайні запитання не звучали різко та як правильно просити вибачення, якщо запитання виявилося не коректним.
Про це та інше розповів в ефірі Українського радіо "Чернігівська хвиля" військовий психолог Павло Славинський.
Далі — з його слів.
Військовий психолог Павло Славинський. ФОТО: Суспільне Чернігів
Як треба зустрічати військового, якщо він повернувся з передової
Я сказав би, що треба зустрічати військового, як звичайну людину. Потрібно чесно, відкрито, без якихось "підводних каменів" з ним говорити. Тут дуже важливий аспект – це не маргіналізуватиМаргіналізація — в соціології процес виключення зі сфер життєдіяльності суспільства на підставі расових, релігійних, етнічних, гендерних, культурних чи інших ознак., тобто не виводити військових в якусь окрему категорію. Коли людина довгий час перебуває в стані зміненої психіки, вона дуже чутлива до будь-яких перемін. І коли військовий повертається до своєї родини, до своєї дружини, дитини, якихось родичів, він чітко відчуває на собі якісь зміни в поведінці. І це дуже насторожує, тому що півроку, рік тому ти спілкувався з родичами одним чином, а потім ти повертаєшся, і вони ведуть себе якось по-іншому. Причому чутливість підвищена, і ти чітко розумієш, що щось тут не те. І це насторожує, і в цьому відбувається деякий напряг у відносинах. Тому, найперше, це щиро і відкрито розмовляти. Навіть якщо у вас є щось сказати, скажіть. Єдине, не задавати дурних питань: скількох ти вбив, і чим ти займаєшся.
Чи треба готуватися рідним заздалегідь до зустрічі з військовим
В залежності від умов, в яких були військові до того, вони і будуть собі шукати щось подібне. Тобто, не робити нічого незвичайного. Залишати все максимально буденним і таким, як воно було до того. Тобто, якщо в когось там травма і він, скажімо, не може переключитись з ночівлі в бліндажі до нормальної кімнати, то так, він дві ночі переночує в спальному мішку. Військовим тяжко спати під тишу. Тобто, вони включають телевізор, або радіо, або старий годинник, щоб цокав. Бо коли тиша, це означає, що зараз щось буде відбуватися. Але це військові самі собі зроблять. Тут з цим ніяких проблем нема.
Другий дуже важливий фактор – це часто зміна обстановки. Тому що якщо військовий потрапляє додому, зустрічається з друзями, вони починають пити кожного дня.
Військовий випиває. ФОТО: Gettyimages (ілюстративне)
З дружиною, з дітьми потрібно кудись ходити. Можна у парк кудись поїхати. Максимально багато змінювати обстановку. Якщо ходити до гостей, то мінімум алкоголя, максимум спілкування. Алкоголь він гнітить нашу нервову систему. І тоді починаються процеси накручування. Діти – це дуже важливий аспект. Діти — це опора, це таке слово, яке заземлює військового, повертає до реальності.
Дитина спілкується з військовим. ФОТО: Gettyimages (ілюстративне)
Чи варто цікавитися здоров'ям військового, чи готові вони про це говорити
Людина скаже, що в неї болить. Тут головне не лізти з питаннями, а вміти слухати. В психотерапії є таке поняття, як активне слухання. Можливо навіть краще кілька годин просидіти мовчки, не задавати запитань, не лізти "в душу", не розпитувати. Коли людина буде готова, вона сама розкаже, що в неї болить, що їй потрібно. Причому розкаже тільки коли побачить, що ти готовий відповісти на це питання.
Якщо я спілкуюсь з тобою і я бачу в твоїх очах, що тобі байдуже на мої запитання, я ніколи не скажу, що в мене щось болить, навіть якщо ти будеш мене розпитувати. І навпаки, це буде викликати агресію і непорозуміння. Тому потрібно не лізти з дурними питаннями. Краще помовчати, обняти, щось робити разом, кудись ходити, їсти разом, йти поряд. Це найкраще, що може бути.
Військовий говорить по телефону. ФОТО: Gettyimages (ілюстративне)
Взагалі задавати запитання це складно, тому що зазвичай військові і цивільні в зміст слів вкладають різний зміст. Тобто, коли ти питаєш: Павло, як в тебе здоров'я? То я чую це не те, що ти про моє здоров'я піклуєшся, а про то, що ти з'ясовуєш, наскільки я ще спроможний виконувати свою роботу. І відповідь буде погана. Тому, звичайно, коли дружина питається у чоловіка, чи добре ти харчуєшся, чи може якісь вітаміни треба попити, чи як спиш, це одне, бо це близькі люди. А коли якийсь знайомий прийшов і на якійсь вечірці починає розпитувати, скільки хвороб в окопах ти перехворів, яка в тебе була чесотка чи окопні вши, то це трошки про інше.
Як розмовляти, щоб звичайні запитання не звучали різко для військового?
Будь-які запитання звучать різко, тому що взагалі відносини у військовому середовищі, вони дуже різкі, дуже конкретні. Тому що це команди, які треба виконати? Тут більше чуєш не ті слова, які звучать, а ті інтонації, ті настрої, підтексти, інтерпретації, контексти. І тому будь-яке запитання, воно взагалі звучить різко, тому що відповідь така, на що ти лізеш до мене в душу? Ти хочеш до мене допомогти, чи тобі цікаво? А якщо цікаво, для чого воно тобі треба? Зайди "в мою шкуру" і відчуй. Поїхали на Бахмут і дізнайся.
Військовий. ФОТО: Gettyimages (ілюстративне)
Які запитання можуть викликати агресію у військового
Саме дурне запитання, яке я чув, це коли це все закінчиться, коли перемога. Запитання коли це все закінчиться, військовий чує, скільки нам ще треба загинути, скільки ми маємо поховати своїх побратимів, для того, щоб ви перестали відчувати почуття провини за те, що ви не приймаєте участь в цьому. І коли людина запитує військового, коли це все закінчиться, це звучить так, коли ви вже, нарешті, всіх повбиваєте. І в цьому є претензія. І починається тоді: коли ти останній раз донатив, за кого ти голосував. Коли звучить запитання про те, коли буде перемога, то військові чітко розуміють, що за перемогу ми платимо дуже високу ціну.
Як попросити вибачення, якщо запитання викликає агресію чи виявилося некоректним
Коли ти вибачаєшся перед військовими, і кажеш: вибач мене, що я щось не так сказав. Це звучить приблизно так: вибач мене за те, що я не знаю. Але через конкретність військових, звичайно, можна отримати відповідь, ти хоч розумієш, за що ти просиш вибачення? То якщо вже ми говоримо про вибач мене, то краще говорити, що вибач мене за те, що я тебе не розумію. Я, чесно, хочу тебе розуміти, хочу підтримати, хочу бути дотичним, але я не розумію через те, що я цивільний, а ти військовий. І це сприймається. Тому що найголовніше – це бути чесним і відвертим. Тому що у військових дуже сильно, як і у дітей, підвищене інтуїтивне відчуття правди-неправди. Тобто, якщо людина нещира, то це відчувається дуже сильно. На війні, на полі бою, там нема місця нещирості.
Чи варто робити якісь сюрпризи при зустрічі
Це завжди приємно. Але із сюрпризами треба бути обережно, щоб не налякати. Не треба, щоб було гучно, вискакувати з торта і тому подібне. Але сюрпризи і святкування – це зазвичай класно. І я думаю, що це добра традиція, якщо ми в Україні будемо більше святкувати, більше робити свят один одному, і щоб життя було не таке буденне, як було в Радянському Союзі і тому подібне.
Військовий разом з сім’єю. ФОТО: Gettyimages (ілюстративне)
Військові часто повертаються з фронту і кажуть, що в містах чи селах не відчувається війна. Це добре чи погано
Місто має виглядати, як місто, в якому немає війни. Тому що у будь-якого свідомого військового, я не кажу про емоційно збудженого військового, можна запитати: а на що ти тоді воюєш, якщо ти хочеш, щоб була відчутна війна? Ми воюємо на Сході, щоб у нас в місті був мир, працювали кафе, ресторани, щоб все було добре, і тут було свято, і люди, діти відчували себе в безпеці.
І якщо людина, яка називає себе військовим, говорить про те, що тут, у Чернігові має відчуватись війна, то треба переглядати позиції. Тому що ми воюємо за те, щоб тут був мир, за те, щоб тут було свято, щоб тут було добре, комфортно і безпечно. Щоб тут бігали діти, працювали кафе, десь вуличні музиканти грали.
