Фото: СТБ
Нещодавно у Надії Матвєєвої, ведучої реаліті «Щасливі за сім днів» та рубрики «Надійні поради» на СТБ, був день народження, то ж ми не могли її не привітати, і з радістю запросили на розмову.
У червні телеведуча зізналася, що закохана і дуже щаслива зі своїм обранцем, якого завжди зве лише «коханим». Про почуття, стосунки під час війни, весілля, відчуття і переживання сьогодення – у нашій розмові.
Зараз велике щастя знати, що я потрібна і мене кохають
— Надю, по-перше, мої вітання з днем народження, який у вас був 15 листопада. Для привітань ніколи не пізно. Бажаю бути здоровою, щасливою, коханою, кохати – це найголовніше у будь-які часи.
— Дякую, дуже. Навзаєм, бо у вас теж нещодавно був день народження. Найкращі побажання. Звичайно, вони пов’язані зараз з бажанням Перемоги, але ми знаємо, що жити треба кожного дня, кожної хвилини, то ж нехай вам вистачить сили і наснаги знаходити радість у кожній хвилині життя. І – міцного здоров’я. Це теж важливо. Бо зараз ми всі потерпаємо через стреси, а хочеться бути здоровими та щасливим. Такими ми і будемо.
— У цей день Росія випустила близько ста ракет по Україні, це був не лише ваш день народження, але й день масового обстрілу всієї країни. Як ви цей день провели?
— Звісно, я була шокована тим, що відбувається в країні. Зараз не можна відділити своє особисте життя від тих обставин, за яких ми, на жаль, усі живемо.
Я не планувала якогось спеціального свята. І взагалі вважаю, що день народження – це просто твоя особиста дата. Можливо, вона особлива ще й для близьких людей, і от з ними ми були в цей день. Можна сказати, що й не святкувала, просто отримала дуже приємні подарунки від коханого, найтепліші побажання, відчуття того, що я потрібна, мене кохають, і це зараз найважливіше та найприємніше. Якщо є людина, яка зігріває тебе своїм душевним теплом, то це вже велике щастя. І ми, хто має таке щастя, можемо радіти за будь-яких обставин.
Тому для мене день народження не є якимось великим святом чи важливою подією. Найголовніше – які відчуття у тебе є у цей день та інші дні.
— Я так радію новинам, коли хтось закохується, одружується, народжує, особливо зараз. Це надихає.
— Так, це доводить, що життя триває. Це зараз для нас, українців, дуже важливо.
Надя в одній зі своїх улюблених суконь. Фото зроблене ще на зйомках проєкту «Щасливі за сім днів». Фото: Instagram.com/nadezhda_matveeva_nadya/
— Коли побачила вас у білій сукні, подумала, що ви виходите заміж, вже потім прочитала, що фото минулорічне.
— Так, це в мене світлина ще з тих часів, коли ми знімали проєкт «Щасливі за сім днів». У кожному фіналі, коли ми вже проводжали героїню у нове щасливе життя, у нас було свято на знімальному майданчику. Ми одягали красиві сукні, і серед них була і ця, вона мені дуже подобається (на фото. – Авт.). Це ті спогади, які зігрівають.
І зараз я ловлю себе на думці, що таких нових світлин вже немає. Немає таких обставин, щоб одягти красиву сукню, бути десь під світлом софітів. Але спогади приємні. Дивлюся на друзів у соціальних мережах – і вони теж публікують якісь свої світлини, які нагадують їм мирне життя. Бо хочеться радіти і давати позитивні емоції людям, які на тебе дивляться.
А щодо заміжжя, то ця подія ще не відбулася у моєму житті. Але якщо і буде найближчим часом, то я вже не є прихильницею сукні, якоїсь вечірки, у мене такої потреби немає. Хоча сама із захопленням дивлюся на світлини, репортажі людей, у яких весілля, церемонії або просто якась важлива подія у житті. Це, дійсно, дуже надихає.
— Мої колеги говорили, що люблять роздивлятися вас у красивих сукнях, коли ви публікуєте якісь такі світлини. Можливо, не кожна з нас сьогодні готова одягти сукню, але подивитися на когось – це приємно.
— У реальному житті, мені здається, я б на це не наважилася. Є якийсь внутрішній конфлікт. Це ж все образи зі знімального майданчика. Мені пощастило з роботою, адже дякуючи нашій команді я періодично можу мати такий вигляд. І було це ще в нашому минулому житті.
А в повсякденному… От ви заговорили про сукню – і мені аж смішно якось стає. У мене є зручний теплий флісовий чорний костюм для прогулянок з собакою. І я як зустріла в ньому війну, так в ньому і ходжу, вже друга зима пішла. Кожного дня я знову і знову одягаю його. І не лише на прогулянку з собакою, а й в магазин, скажімо. Ясно, якщо це якась ділова зустріч по роботі, то ні, але зручний одяг, зручне взуття – це те, що зараз потрібно.
У когось із дівчат читала, що вони не можуть одягнути те, в чому їх застала війна, бо цей одяг асоціюється з війною. У мене такого немає. Я, навпаки, ношу ту ж саму куртку, костюм і взуття, це наче частина мого порятунку, навіть не знаю як це пояснити. Я тоді ще подзвонила дизайнеру одягу Євгенії Франківській, у якої я купувала цей костюм, подякувала за те, як він мене зігріває – бо це і зручно, і затишно, і її тепло відчувається. На що вона сказала: «Обов’язково у нас будуть ще і нові сукні, і нові костюми, і наше життя».
А восени бачила, що вона нову колекцію випустила. Вона намагається працювати, шити одяг, радувати жінок. Жінки, які бачать красу за будь-яких обставин, і передають її у вигляді одягу, прикрас, макіяжу, дуже надихають.
Телеведуча зізнається, що теплий флісовий костюм — саме те, що зараз потрібно. Фото: Особистий архів Матвєєвої
Я – людина, яка, перш ніж щось сказати, подумає наперед
— Рік назад, коли ми з вами говорили про стосунки, ви сказали, що ваше прагнення до почуття безпеки більше, ніж прагнення до любові, бо так ви ніби убезпечуєте себе від можливих страждань. Зараз прагнення до любові сильніше? Бо, мені здається, у вас справжнє кохання.
— Так і є. Я теж міркую над тим, наскільки пов’язані кохання і моє природнє прагнення до почуття безпеки. Але прекрасно те, що у даному випадку все це співпадає — мій коханий дає мені відчуття безпеки. Я відчуваю його кохання і кохаю.
— Чи є у вас якісь свої ритуали, щоб зберігати щасливі відносини попри постійні стреси, які щодня є у нашому житті? Приміром, проговорювати свої тривоги, не закриватися одне від одного…
— Мені в цьому плані пощастило, бо мій коханий якраз може відверто говорити і про свої почуття, і потреби. Ми з самого початку домовилися про те, що будемо все обговорювати. Я пригадую себе ще в часи передачі «Все буде добре», коли експерти і психологи давали найголовнішу пораду – все проговорювати. І я тоді аж трішки дратувалася, думала — якщо все постійно проговорювати, то це буде постійна балаканина. Можна втомитися вже від того, що ти увесь час щось проговорюєш. Але саме зі своїм коханим зрозуміла, наскільки це дійсно важливо. І тільки це й працює. Але й він теж вважає це за потрібне. Проблема виникає тоді, коли одна людина налаштована проговорювати, а інша – не налаштована, не може чи не хоче.
Стреси, дійсно, дають всім людям якісь викривлення у сприйнятті реальності, своїх почуттів, зараз ми все це відчуваємо. Тому тим більше є потреба все проговорити.
— А ви все можете сказати, що думаєте? Бо те, що хочемо сказати, інколи буває не завжди приємним, і ми боїмося таким чином образити людину. Говорити прямо – це важко.
— Важко. Я над цим працюю. Я – якраз та людина, яка подумає наперед. Мій коханий мені каже: «А навіщо ти думаєш, що подумаю я! Ти скажи, що ти думаєш, а я тобі скажу, що думаю я».
А в мене якось автоматично починають крутитися думки: я зараз хочу це сказати, але йому це може бути неприємно, я знаю, що він думає не так, я його ображу, зараз може виникнути така ситуація, коли все буде гостро і неприємно. Так, я думаю про це. Можливо, це жіноче. У вас як?
— Так само.
— От! У жінок, здається, думки швидше обертаються у голові, ми можемо за всіх подумати, причому подумати все неправильно, не так, тому що це ж моє сприйняття світу (посміхається). Але по-іншому не можу і сама на цьому зациклююся. Це проблема.
Але якщо є добра воля чоловіка, який ще й враховує, що ми емоційні під впливом стресу, то, можливо, вихід є. Мені дуже подобається, що ми зараз перебуваємо у такому суспільстві, де це розуміння існує. Психологи роками нас привчали до цього. І ми усвідомили, що говорити — це шлях, який веде до вирішення конфліктів, проблем, для знаходження спільної точки зору, якщо вона потрібна. І дає силу, енергію продовжувати стосунки. Бо якби не було пояснень, як це працює з точки зору психології, було б важче.
Телеведуча дуже щаслива зі своїм коханим. Фото: СТБ
Знаходити чи створювати щось позитивне – оце вихід
— Як ви не входите в депресію? Всі втомилися, немає світла, зв’язку, тепла, хтось без цього всього живе постійно. Ми розуміємо, що не треба розкисати, але час від часу нерви таки здають.
— Я і розкисаю, і не тримаюся, різне буває. От нещодавно у нас після обстрілів майже три доби не було світла. Ми сиділи у темряві, але – разом. І я подумала тоді: але ж у нас є газ, ми можемо зварити чи розігріти їжу, у нас є вода. Дай боже, щоб так і було, і у всіх. Може, я тому не розкисаю, що світла немає, але ж вода є! Це вже маленька радість.
Ми аналізували — а якщо взагалі нічого не буде? Але у нас поруч є водойма, і бодай технічна вода вже буде. Ми разом з коханим обов’язково шукаємо моменти хорошого. Буває важче, буває легше, але у нас є спільна мета – знаходити хороше в будь-яких моментах. Мені здається, це допомагає.
Допомагає те, що ми всі разом. Дивлюся на будинки поруч – темно. І ми всі тримаємося. Тому, як на мене, знаходити чи створювати щось позитивне – оце вихід. Здається, це легко зробити, але багато людей занурені у свої страшні думки, переживання, і такі зациклення на поганому мені видаються найстрашнішим. А коли ми зациклюємося на поганому, немає ні сил, ні бажання відчути, знайти щось приємне. Тому я дуже вдячна своєму коханому, що разом нам все легше вдається переживати.
— Ви обіцяли повернутися до скандинавської ходьби, яку ви обожнюєте. Повернулися?
— Так. Я навіть брала участь у загальноєвропейському заході Big Active Day, який проходив у Києві на ВДНГ. Проводила там тренування. Вчительки з Лубнів спеціально приїхали на захід, знаючи, що я там буду проводити заняття. Ми з ними потренувалися, і це дуже надихало.
Взимку це не дуже виходить, тому палки поки відпочивають. Але я ходжу, бо в мене собака, це ще один привід завжди виходити, гуляти, дихати повітрям, набиратися сил.
Стосовно фізичної активності, помітила, що багато жінок мають претензію до себе, що не хочуть займатися як зазвичай, немає сил. Розмовляла про це буквально на днях з моєю подругою, досвідченим тренером Ксенією Літвіновою. Коли пожалілася, що в мене сил вистачає тільки ходити, вона мені сказала таку річ: «Ото, Надю, і ходи! Наразі цього вистачить. Роби те, що можеш, без зайвих до себе вимог. Бо такі вимоги до себе ще більше забирають сил».
Звісно, з іншого боку, зовсім втрачати контроль не варто, це теж небезпечно, тому що можна і зайву вагу набрати, і гіподинамія може розвинутися. Тому будь-яка активність сьогодні природна, гармонійна до того стану, в якому ми перебуваємо. Треба робити те, на що вистачає душевних і фізичних сил, і не знущатися з себе.
— Ви кажете, що дівчата приїхали спеціально на зустріч із вами. А яких порад вони у вас питають? Що їм цікаво почути від людини, яку вони люблять?
— Люди, які впізнають мене на вулиці або звертаються, щоб просто трішки поговорити, чекають не поради. Їм достатньо того, що вони бачать людину, яка в них пов’язана з позитивними емоціями, і що вона тут, що ми всі разом в однакових умовах. Тому усмішка, якесь приємне слово – цього вже достатньо.
Я співпрацювала з фондом ЮНІСЕФ, який дуже багато опікується Україною у напрямку розвитку та безпеки дітей, і у нас був цикл онлайн-зустрічей з експертами про освіту. Там були і поради, і аналіз ситуації – там це було доречно.
А особисто від себе я б зараз не давала людям порад. Казати — йдіть у спортивну залу, обов’язково їжте корисну їжу – ні! Бо комусь сьогодні сприймати поради дуже важко. І на ці поради у кожної людини може виникнути відчуття і бажання сказати – йдіть у дупу зі своїми порадами. Я не вважаю за потрібне розказувати, кому як жити, адже у людей різні умови і ситуації.
У людей є свої позитивні емоції, які у них зі мною пов’язані. І саме такі емоції вони хочуть відчувати. А мені дуже приємно, якщо комусь я такі емоції даю. Головне для всіх нас зараз — жити!
Урок скандинавської ходьби для вчительок із Лубнів. Фото: СТБ
Привчила себе: якщо все піде шкереберть, будь готова, що може бути й так
— Підготувалися, щоб пережити зиму?
— Є у мене кумедні історії. Коли ще тільки почали говорити, що зима буде важкою, я купила електричне простирадло. Це зараз дуже смішно. Зараз ми перебуваємо в ситуації, коли не знаємо, що і як буде. Так, треба бути готовими до всього, але це неможливо (посміхається).
Ми живемо у квартирі. Був момент, коли ми думали купувати буржуйку. А потім почали думати – як її в невеличкій квартирі облаштувати, щоб не пошкодити стіни, куди має виходити чадний газ… Мені, наприклад, боязко ставити щось таке, що може вибухнути, загорітися, має бути облаштована протипожежна безпека на рівні. Тому поміркували – і все.
До зникнення світла пристосуватися виявилося легше, ніж до зникнення зв’язку. Свічку запалили і раніше лягли спати. А от що робити, коли немає зв’язку, немає ніякої інформації, я не знаю.
Продуктами трішки запаслися. Тут теж умовно смішна ситуація вийшла. Влітку заморозили якісь овочі, котлет накрутили – і три доби, коли були без світла, просто молилися на холодильник, щоб він витримав. Все як у всіх. Але бачу в соціальних мережах, є люди, які дійсно підготувалися – у них і генератор, і якісь інші штуки, в них є і світло, і інтернет. У нас такого немає, ми на мінімалках.
— Думаєте про майбутнє? Я, приміром, мріяла про будинок, це сьогодні виглядає якось примарно, але ж щось має мотивувати.
— Так і є, відмовлятися від таких цілей – це відмовлятися від майбутнього. Але нині я привчила себе ставитися до цього так: якщо все піде шкереберть, будь готова, що може бути й так.
Так, мені буває дійсно страшно, я теж не знаю, що буде з майбутнім взагалі. Але у нас є мрія, не буду її озвучувати, скажімо, мрія на подальше життя. Зараз вона наче як відкладена. Замало зараз можна зробити для мрії на майбутнє. Але можна робити щодня те, що ми можемо, і цим задовольнятися.
Дуже корисна риса особистості, мені здається, це бути задоволеним тим, що є зараз, навіть найменшим. І я над цим працюю. Але плани дійсно тримають людину. Майбутнє – це те, що дає відчуття того, що ми люди. Тварина ж не уявляє свого майбутнього. Вона – приклад того, як жити сьогоденням. Дивлюся на свою Семі – спить у своєму ліжечку, поїла, і щаслива. Для неї головне, щоб я була поруч. Хоча з коханим у них теж ідилія.
— То він у вас ідеальний, раз Семі так радісно пустила в дім ще одну людину.
— Я її годую, вичісую, вигулюю, прибираю за нею, а вона – «а я люблю його» (сміється). Але для мене особисто це дуже великий і дуже важливий приємний пунктик, що мій коханий так порозумівся з Семі, що йому подобається собака, що немає претензій, чому вона в хаті, навіть подумки.
От мій коханий мені каву приніс – і це дуже приємно. Приємно, коли квіти дарує. Це красиво. Це такі маленькі радощі, про які ми з вами говорили. Тому тримаємося, йдемо до Перемоги, зрозуміло, що шлях нелегкий, але ми всі молодці і все здолаємо.
Семі теж полюбила обранця Наді. Фото: Instagram.com/nadezhda_matveeva_nadya/
