Фото: УНІАН
Сказати, що грузини любили Кікабідзе, – нічого не сказати. Це для нас він просто один з відомих і улюблених акторів, але при цьому не кращий і не гірший за інших, настільки ж відомих і улюблених. Багато років для нас він був насамперед Міміно, останнім часом ми його знали як людину, яка на словах і своїми вчинками підтримує Україну у війні. Ми сумуємо за Вахтангом Костянтиновичем, але це зовсім не те горе, яке охопило всю Грузію.
Для Грузії він не просто один із найкращих. Тут він найкращий співак усіх часів та народів, великий актор, видатний земляк, справжній тбілісець, дуже тепла людина з великим серцем, гордість грузинського народу та просто загальний улюбленець Буба.
Маленький Вахтанг із мамою Мананою Багратіоні. Фото: kulturologia.ru
Достатньо навести такий приклад: коли країна розділилася на два непримиренних табори прихильників та противників Саакашвілі, пристрасті розжарилися до краю. Люди назавжди рвали стосунки з друзями, розлучалися подружжя, писали образливі статті у ЗМІ та пости в соцмережах, поливали брудом спортсменів, акторів та інших відомих людей, які опинилися на протилежному боці. І лише Вахтанг Кікабідзе, який голосно заявив про свою підтримку Саакашвілі, залишався «своїм» для обох таборів. Тому що політика політикою, а Буба у Грузії один.
До речі, Вахтанг Кікабідзе до останніх днів підтримував опального Михайла Саакашвілі, кілька разів на тиждень відвідуючи експрезидента Грузії у в’язниці та підтримуючи зв’язок з його близькими. Що, безумовно, говорить про нього як про людину з принципами та вірного друга, а ці слова для грузинів – не порожній звук. Це у нас багато хто звикли до цинічного жарту «хороша людина – це не професія», а в Грузії бути хорошою людиною є однією з головних чеснот.
Із цим, до речі, пов’язана історія, яка мало не поклала край всьому роду Багратіоні (мати артиста – Манана Багратіоні. — Авт.). Вахтанг Кікабідзе розповідав, що знає це з розповідей старших. Якось у гостях у Багратіоні підняли тост за здоров’я Берія, але дядько Буби Ніко вилив вино, пояснивши, що за негідників не п’є. Вночі його забрали, і він зник назавжди.
…Пояснювати, за що саме ти любиш людину, завжди непросто. Напевно, тому, говорячи про свого великого земляка, жителі Сакартвело згадують усе поспіль: глобальні речі та милі дрібниці, великі та маленькі вчинки, враження від концертів та особисті зустрічі, улюблені пісні та ролі. І зібравши всі ці спогади, можна створити цілу «планету Кікабідзе», про яку багато хто в Україні навіть не здогадувався.
Одні говорять про те, як багато артист зробив для стирання протиріч та покращення взаєморозуміння між грузинами та вірменами. У його репертуарі було багато пісень не тільки грузинською та російською, а й вірменською мовою. Але насамперед, звичайно, йдеться про тандем з Фрунзіком Мкртчяном у фільмі «Міміно». Пам’ятаєте, як грузин і вірменин увесь час сперечалися, чий танець кращий, чия вода смачніша, хто краще приймає гостей? Приблизно те ж було і в житті, тільки не так смішно. Але фільм дуже полюбився глядачам, і вони почали ставитись до подібних суперечок доброзичливіше, м’якше та з гумором.
Інші згадують про те, що Вахтанг Кікабідзе публічно підтримав Грузію в 2008 році і, на відміну від інших своїх земляків, котрі воліли мовчати і продовжували виступати в Москві з концертами, назавжди перебрався до Грузії. Він любив свою Батьківщину не на словах, а всією душею, і для багатьох і сьогодні є прикладом патріотизму.
Звичайно, неможливо не сказати про нього як про видатного співака, танцюриста, актора. Він був талановитий у всьому. До речі, згадуючи його акторські роботи, грузини насамперед згадують не Міміно, а Бенжамена з фільму «Не журись». А співак-Кікабідзе асоціюється у своїх земляків не так з піснею «Мої роки, моє багатство», як із початком кар’єри – виступами з ансамблем «Орера».
Вахтанг Кікабідзе був прикладом того, як дуже успішна і суперпопулярна людина може залишатися абсолютно простою і близькою у спілкуванні. Майже кожен другий тбілісець має історію про особисту зустріч з Бубою, і всі як один говорять про його доброзичливість і комунікабельність.
А ще багато хто відзначає, наскільки він з дитинства був просякнутий повітрям і духом Тбілісі. Артист народився і виріс у старому дворику Тифліса, де мешкали представники двох десятків народів. Не дивно, що Буба був вихований у найкращих місцевих традиціях, коли на відносини між людьми не впливали мови та національності.
Сьогодні Грузія переживає смерть свого легендарного сина як величезне особисте горе. Багато хто говорить про те, що не може повірити в його смерть, адже такі люди повинні жити вічно. Тим не менш, це сталося, і оскільки кількість тих, хто захоче попрощатися з Вахтангом Кікабідзе, непередбачувана, громадянська панахида проходитиме два дні – 17 та 18 січня – у церкві Кашветі у центрі Тбілісі.
До речі, відомі письменники, політичні діячі, митці, артисти, вчені Грузії знаходять свій останній притулок у Пантеоні Мтацмінда (Мтацмінда — Свята гора), але й у цьому заключному питанні Вахтанг Кікабідзе залишився «своїм» для земляків. Поховають Бубу 19 січня поряд з матір’ю та дружиною на Верійському цвинтарі у Тбілісі.
Поховають Вахтанга Кікабідзе на Верійському цвинтарі у Тбілісі. Фото: Goichev./ru.wikipedia.org
