За інформацією: Суспільне Рівне.
Майстриня Тетяна Скрябіна. Суспільне Рівне
Вона показала прямокутну хустку, якій понад сто років. Тканина на ній пошкодилася, проте сама вишивка збереглася.
"Наші хустки прямокутної форми, типовим розміром 80х90, вишиті по кутах червоними і чорними нитками, гладдю або хрестиком. Міг на протилежних кінцях бути один узор, на інших — інший. Тоді, як жінка її вдягала, була одна хустка, але було їх і дві, тобто на різні сторони", — пояснила Тетяна Скрябіна.
Тетяна Скрябіна показала гощанську хустку, якій понад 100 років. Суспільне Рівне
Майстриня зауважила, що гощанська хустка передавалася з покоління в покоління:
"Цією хусткою вже володіє третє чи четверте покоління, бо це хустка кінця XIX століття. Таких хусток, як в Гощанському бувшому районі, а тепер в Гощанській тергромаді більше нема".
Зі слів вишивальниці, перш ніж відтворювати хустку, вона їздила у Рівненський обласний краєзнавчий музей і спілкувалася з Аллою Українець, яка й віднаходила ці убори.
"Хустку, яка у неї, її бабусі, я попросила дозволу відтворити. Я не можу сказати, що це копія. Це просто відтворена хустка, але я максимально знайшла тканину, схожу до того старовинного перкаляТонка, але надзвичайно міцна бавовняна тканина полотняного переплетення., бо всі вони вишивалися на перкалі. Вишивалися без канви, без окулярів і всяких приспособ. Дівчата мої вже брали тканини простіші, з крупнішою ниткою і відновлювали", — пояснила жінка.
Тетяна Скрябіна відтворила гощанську хустку, яку їй передала Алла Українець. Суспільне Рівне
Вона додала, що при відтворенні вкористовували техніку вишиття "хрестиком", "гладдю" і "заволікання":
"Оце такими техніками вишивали наші пращури в Україні. Вона притаманна нашій Волині, бо ми відносимося до етнорегіону Волинь".
Відтворена майстринями з Рівненщини гощанська хустка. Суспільне Рівне
Тетяна Скрябіна пояснила, що гощанські хустки жінки одягали на свято.
"Бабуся вишивала для того, щоб на весіллі подарувати своїй внучці. Мабуть тоді, коли знімали вельонВельон — це діалектний синонім до слова "фата". і колись раніше вдягали наміткиНамі́тка — це традиційний український жіночий головний убір для заміжніх жінок, який носили з XV до кінця XX століття, а потім вже пізніше стали в'язати хустку, то оцими хустками, які в'язали на весіллі, встановлювали статус вже заміжньої жінки", — розповіла майстриня.
Відтворена майстринями з Рівненщини гощанська хустка. Суспільне Рівне
Вона також зауважила, що хустки вишивали різними способами:
"Могли вишиватися всі малюнки "з лиця", а міг з одної сторони якийсь кут вишиватися навиворіт. Хустка прямокутна, щоб жінка вдягала і зав'язувала, було видно два кінця. Для фото могли накидати просто на голову, могли зав'язувати. Для того, щоб зав'язати хустку, щоб вона гарно лежала, ще вдягалася така "кибалка" називалася. Я, як готувалась кудись іти, то хустинку скручувала, дуже красиво було".
Тетяна Скрябіна показала, як одягали хустку, коли фотографувалися. Суспільне Рівне
Тетяна Скрябіна показала приклад зав’язування гощанської хустки. Суспільне Рівне
Що відомо про внесення хустки в НКС
Дві традиції — вишивку картин із зображенням бузку у Пересопниці та традицію прямокутної хустки, вишитої на чотири кути, у Бабинській та Гощанській громадах внесли до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Рівненщини. Відповідне рішення ухвалили під час засідання комісії. Про це повідомили 1 червня у Facebook управління культури і туризму Рівненської ОДА.
