За інформацією: Суспільне Вінниця.
67-річний Володимир Шевчук із Малинівки Малинської громади написав понад 150 картин і створив серію стіннописів для оздоблення рідного села. Напередодні Дня художника митець розповів Суспільному, чому саме осінь найбільше надихає його на твочість, які краєвиди знаходять відгук у його душі та коли він відчуває найбільше творче піднесення.
За словами Володимира Шевчука, він малює із дитинства. Професійним художником мріяв стати змалку та навчатися у художньому училищі в Києві чи Львові. Втім свого часу на навчання далеко від дому його не пустила мати, бо, казала, що він маленького зросту.
«Коли я навчався у школі та у професійно-технічному училищі на тракториста-машиніста, то паралельно навчався малювати у місцевій художній студії. Згодом закінчив Харківський індустріально-педагогічний технікум. Працював майстром виробничого навчання. Після закінчення строкової військової служби повернувся у рідне село. І відтоді постійно малюю», — сказав Володимир Шевчук.
Володимир Шевчук та його художні полотна. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Чоловік розповів, що спочатку 2 роки працював на посаді інженера-механіка на одному із місцевих підприємтсв, а потім змінив вид діяльності, з його слів, на більш романтичний.
«Я почав працювати художником-оформлювачем. А далі пішло й поїхало. У селі в 1985 році побудували школу. Оскільки у мене була педагогічна освіта, почав викладати образотворче мистецтво. А також був майстром виробничого навчання. А згодом, у 2010 році, вже професійно займався живописом. Починав аквареллю, а далі — олійними фарбами. Першою роботою, яку я написав олійними фарбами була картина із назвою «Мороз над озером». Це зимовий пейзаж із ранковим сонцем», — пригадав епізоди своєї трудової діяльності Володимир Шевчук.
Картини Володимира Шевчука. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
За словами художника, найбільше власних картин він присвятив природі рідного краю. Місця, які він відтворював на полотнах, спершу фотографував або замальовував у блокноті.
«От сподобався, скажімо, мені дуб, який стоїть одинаком серед поля. Величезний такий, міцний. Нечасто у природі можна знайти такий пейзаж. От я його й фотографував. А як не було можливості фотографувати, то робив маленькі ескізи у блокнотик, який завжди носив із собою», — розповів Володимир Шевчук.
Художній розпис на стіні із зображенням дуба. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
З інформації Володимира Шевчука, найкращий період для його творчості — вечір, коли тихо і ніхто не відволікає. Особливо, каже, любить творити, коли за вікном дощова погода.
«Мені подобається, коли дощить. Краплі дощу та краєвиди природи у таку погоду на мене діє якось заспокійливо. От тоді й прилітає моя муза. Не знаю як кому, а для мене дощ — моя стихія», — сказав художник.
Також чоловік поділився із Суспільним, що любить творити, коли настає рання осінь, і листя на деревах, кущах і чагарниках починає змінювати кольори. Розповідає, що барви осені завжди додають його пейзажам неабиякої яскравості та романтизму.
«Осінь — раз, літо — так, щоб більш-менш під осінь, коли починають дерева хоч трошки листя міняти. Наче зміна листочків додає яскравості самій картині», — сказав художник.
Осінь на картині Володимира Шевчука. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Зі слів чоловіка, його творчий процес часто залежить від настрою.
«Сядеш, буває, страждаєш-страждаєш, наче тебе щось не відпускає. А творчість не йде — і все. У таких випадках хочеться здатися і все кинути. І тоді я йду спати. Далі минає день-другий. А потім сів за мольберт, хвилину-другу посидів — і все, наче друге дихання відкрилося. Те, над чим ввечері страждав, моментально “вийшло” на полотно. Наче тебе прорвало. Чи, може, якісь невидимі сили вирішили тобі допомогти, підказати, що потрібно зробити», — розповів про свою творчість Володимир Шевчук.
Володимир Шевчук створює мурал у селі Малинівка. Малинська громада, Житомирщина, 9 серпня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Художник каже, що у його творчому доробку є картина, яку він почав писати напередодні повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну, але так і не встиг її завершити.
«23 лютого 2022 року, якраз перед повномасштабним російським вторгненням я вирішив написати етюд із зображенням троянд. Пам’ятаю, якраз такий сніжок тоді пішов на вулиці. Така спокійна погода була. Все спочатку йшло добре. Ще трохи, і я б його завершив, але заснув. Коли о пів на п’яту ранку прокинувся, відчув, що щось недобре відбувається. Вмикаю новини в інтернеті. І розумію, що почалася війна. І вже Озерне під обстрілом російських військ», — пригадав події понад 4-річної давності художник із Малинівки.
Володимир Шевчук тримає картину із трояндами. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
За словами Володимира Шевчука, останнім часом образотворчим мистецтвом він займається рідше. Каже, що здоров’я вже не те.
«Хвороби підкошують, але все одно тягне до творчості. Випадає вільна хвилина — сідаю і починаю творити. Коли є така можливість», — розповів Володимир Шевчук.
Завідувачка місцевої бібліотеки Алла Котлубовська сказала, що Володимир Шевчук створює не тільки художні полотна, а й оформлює сільський простір Малинівського старостинського округу: оздоблює зупинки громадського транспорту, створює стінні розписи у місцевих школі, дитячому садку, музеї, а також дарує власні творчі доробки бібліотечній артстудії.
«Для нас він олівцем створив портрети Івана Франка, Лесі Українки, Тараса Шевченка. Портрет Лесі Українки у нього є і в кольорах. На 150-річчя нашого села ми разом з Володимиром Дмитровичем подарували нашим друзям з Чехії в особі повноважного посла Радека Матулі портрет Лесі Українки. Наразі ця робота прикрашає посольство Чехії в Києві», — розповіла Алла Котлубовська.
Володимир Шевчук та Алла Котлубовська. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Портрети Івана Франка, Лесі України та Тараса Шевченка. Автор — Володимир Шевчуа. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Портрет Івана Огієнка. Автор — Володимир Шевчук. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
З інформації завідувачки бібліотеки, художник також проводить майстер-класи з малювання для дітей — читачів бібліотеки. Кімнату дитячого читання та Празьку літературну кав’ярню в Малинівській бібліотеці теж він оформив.
«Празькі вулиці і віконце нашої затишної кав’ярні він оздобив своїми розписами. Чеську кав’ярню ми відкривали разом з головою Чесько-Українського культурно освітнього товариства Євгенією Поліщук у 2020 році», — сказала Алла Котлубовська.
Художній розпис стін у місцевій кав’ярні. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Художній розпис стін у місцевій кав’ярні. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Художній розпис сніни. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Декілька картин Володимира Шевчука, зі слів представниці бібліотеки, передав на благодійний ярмарок, який відбувся у Празі у червні 2022 року. Виручені з продажу гроші передали на придбання автомобіля для потреб ЗСУ.
«У червні 2022 року до Дня Конституції України у Празі проходив цей благодійний ярмарок. Володимир Дмитрович представив там свої роботи. І саме на левову частку з продажу цих картин і було придбано автомобіль для наших захисників», — розповіла завідувачка бібліотеки.
Мольберти із картинами Володимира Шевчука. Малинська громада, Житомирщина, 9 жовтня 2026 року. Фото надав Володимир Шевчук
Раніше Суспільне розповідало, що флористка-дизайнерка Майя Левчук у Житомирі відкрила персональну виставку картин із назвою «Коли цвіте серце». В експозиції представила майже 40 робіт із зображенням пейзажів Житомира, а також квіткові натюрморти.
