За інформацією: Суспільне Вінниця.
Сергій Фільєв та Ніна Кручко познайомилися у Кишинському стаціонарному відділенні обслуговування одиноких непрацездатних людей Олевського терцентру, що на Житомирщині. Чоловік допомагав жінці, яка після ампутації обох ніг вчилася ходити на протезах. Згодом дружба між ними переросла у кохання. Тепер вони разом прогулюються, ходять до магазину та у кав’ярню, а один одного називають Мусею та Філею.
Перше знайомство
59-річний Сергій Фільєв розповів Суспільному, що вперше побачив Ніну, коли її перевозили зі стаціонарного відділення на кріслі колісному.
«Побачив перший раз цю жінку, коли її везли зі стаціонарного відділення і далі кудись наверх. Вона була без обох ніг. І не могла ходити. Я вирішив з нею познайомитися. Спершу хотів допомагати їй на крісло колісне сідати. Потім ще щось. А згодом їй дали протези. І я її почав навчати на них ходити», — пригадав історію знайомства із Ніною Сергій Фільєв.

Сергій Фільєв. Олевська громада, Житомирщина, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік
64-річна Ніна Кручко розповіла, що спочатку вона помітила чоловіка, який часто проходив повз її кімнату. Згодом він почав приносити їй воду та допомагати у побуті.
«Мене поселили у 12-ту кімнату. Двері були відчинені. І я бачила, як цей чоловік часто проходив повз. Він у дев’ятій палаті жив. Якось він підійшов до мене. А потім почав мені воду носити і допомагати», — сказала Ніна Кручко.

Ніна Кручко. Олевська громада, Житомирщина, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік
Як обоє опинилися у соціальному закладі
Зі слів Сергія Фільєва, до Кишинського стаціонарного відділення облуговування одиноких непрацездатних людей Олевського терцентру він потрапив у 2004 році. До цього працював водієм. Розповів, що 22 роки тому на початку весни під час риболовлі він обморозив собі обидві ноги. Через це їх ампутували на рівні гомілок.
«У мене риболовля завжди була на першому місці. На другому футбол, а на третьому вже дівчата», — розповів Сергій.
Ніна Кручко розповіла, що до того, як потрапити у соціальний заклад, вона працювала у лісництві. У січні 2022 року їй також ампутували обидві ноги. У відділення терцентру її привезли у перший день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Тут їй допомогли оформити групу інвалідності та отримати протези. Зі слів жінки, під час навчання ходінню на протезах вона подружилася із Сергієм. Каже, що з його появою її життя стало цікавішим та активнішим.
«Ми виходимо разом із Сергієм на подвір’я. Вирушаємо у магазини. І в кафе разом ходимо, п’ємо каву, купуємо морозиво. Так прогулюємося часто. Він мені показує, де які магазини тут є. Якби я вдома була сама, то не знаю, що зі мною було б. А так слава Богу. Добре, що Філечка є поряд», — сказала Ніна Кручко.

Сергій Фільєв і Ніна Кручко. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік

Ніна і Сергій разом у їдальні. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік

Сергій та Ніна разом відпочивають. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік
Сергій та Ніна розповідають, що знаходять спільні теми для спілкування і згадують, чим захоплювалися раніше. Ніна розповідає, що в дитинстві вона грала із хлопцями у футбол та хокей. А Сергій каже, що з дитинства завжди захоплювався риболовлею.
Майже два роки жили в одній кімнаті
Завідувачка Кишинського відділення обслуговування одиноких непрацездатних людей Олевського терцентру Світлана Михайленко розповіла Суспільному, що адміністрація закладу підтримала стосунки пари. Майже 2 роки Ніна та Сергій мали окрему кімнату для проживання. Втім, через збільшення кількості підопічних їх довелося розселити.
«Просто згодом стало дуже багато людей у відділенні. У зв’язку з тим, що треба було селити жінок до жінок, чоловіків до чоловіків, ми змушені були їх розселити. Втім, питання, щоб вони проживали разом, залишається на нашому порядку денному. Ми сподіваємося, що все буде добре, і ми їх поселимо разом. Була навіть розмова про те, що вони планували офіційно одружитися», — сказала Світлана Михайленко.

Світлана Михайленко з підопічними соціального закладу Сергієм та Ніною. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік

Ніна Кручко у своїй кімнаті. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік
«Уперше почуваюся захищеною»
За словами Ніни Кручко, поруч із Сергієм вона почувається захищеною. Каже, що більше часу почала приділяти собі, догляду за своєю зовнішністю. Розповіла, що чоловік їй часто купує косметику, зокрема, помаду, туш для вій та креми.
«Я люблю фарбуватися. Вдома раніше фарбувалася. І тут так само. Мені Сергій помаду купив. Там у мене такий є такий олівець, яким я наводжу стрілки на очі. У мене дзеркальце є. А ще — Сергій купив мені туш для вій імпортну і крем дитячий», — сказала підопічна закладу Ніна Кручко.

Ніна Кручко біля дзеркала. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік
За словами жінки, вона цінує стосунки з Сергієм і зізнається, що, буває, навіть ревнує його до інших жінок.
«Я ось думаю, що вже без нього не могла б. Бо ми звикли один до одного. Може, й навіть полюбила. Я не знаю. У душі якесь таке буває — з кимось він забалакає, з жіночкою, наприклад, якоюсь, а в мене в цей момент щось у душі кольне. Таке наче як ревнощі. Так-так. А він дуже симпатичний», — розповіла Ніна.
Жінка також сказала, що вдячна Сергію за допомогу, підтримку, а також за те, що він навчив її ходити на протезах. Хоча чоловік, за її словами, буває надто суворим із нею і може її насварити, вона його цінує.
«Якби не Сергій, то я б не ходила взагалі. Він мене надихає, мотивує і ще й джосу дає. Скільки разів я в подушку плакала через це. Строгий він у мене, сильно строгий. Так буває образливо на душі. Але прийде, отак обійме і каже: «Ти на мене не сердься. Бо якби я попустив віжки, то ти отак би і сиділа і не встала б ніколи. Слава Богу, що він у мене є», — розповіла Ніна Кручко.

Сергій вчить Ніну ходити на протезах. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік
Зараз Ніна проживає у кімнаті з трьома жінками. Каже, що кожного ранку молиться за свого Сергія. За її словами, Бог подарував їй зустріч із з цим чоловіком, який допоміг їй стати на ноги та закохатися.
Сам Сергій свої почуття називає не інакше як справжня любов. Каже, що спочатку вони просто дружили, а потім їхні стосунки стали ближчими. За його словами, він свою кохану лагідно кличе Муся, вона його — Філя.
«Як то кажуть, чоловіку без жінки погано. Так само і жінці без чоловіка. Щось вона підкаже, десь трошки насварить. Таке воно наше життя. Починаєш дружити. Потім переходить це у щось більше, ніж дружба. Бо це життя. Як вам сказати. Це — любов», — сказав Сергій Фільєв.
Що кажуть про пару інші підопічні закладу
Підопічна Кишинського стаціонарного відділення обслуговування одиноких непрацездатних громадян Олевського терцентру Леся Коваль розповіла, що кожного ранку Сергій заходить у кімнату до Ніни привітатися.
«Весь час вони разом, снідають разом, ходять разом, спілкуються теж разом. Вже щось та є, напевно. Та не напевно, а точно є. Це ж не перший день вони разом. Їм дуже добре разом», — сказала Леся Коваль.

Леся Коваль. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік
Сусід по кімнаті Сергія Володимир Власовець розповів, що йому приємно дивитися, як пара підтримує один одного.
«Підтримують один одного. І мені приємно від цього. Хоч на старості разом поживуть. Як ви бачите, вони люблять один одного. І доглядають один одного. Сергій доглядає за Ніною, а вона — за ним. Приємно їх бачити разом», — розповів підопічний Володимир Власовець.

Володимир Власовець. Олевська громада, 20 листопада 2026 року. Суспільне Житомир/Василь Чепік
Раніше Суспільне розповідало, що ветеран російсько-української війни спецпризначенець Даріджу Біянвіледж Упул зі Шрі-Ланки у 2023 році приїхав в Україну, щоб захищати її від вторгнення військ РФ. Після важкого поранення на передовій потрапив до Житомирського шпиталю, де познайомився із місцевою медикинею Валентиною Бондарчук. Нині пара разом 3 роки. За словами Валентини Бондарчук, попри мовний бар’єр, вони розуміють один одного з пів слова. Упул вивчає українську і щодня говорить їй: «Я тебе люблю».
