За інформацією: Суспільне Вінниця.
У січні 2026 року через постійні російські обстріли родина бджолярів Наталія та Ілля Седюко з дітьми виїхали зі Слов’янська Донецької області до Малинської громади на Житомирщині. Суспільному розповіли, що під час евакуації вони залишили будинок, господарство та більшість речей. Із майна з собою забрали тільки пасіку.
За словами Наталії Седюко, зі Слов'янська вони вирішили виїжджати, коли фронт впритул наблизився до їхнього рідного міста, а відтак жити там стало небезпечно. Розповіла, що вдома її родина мала чимале господарство, втім евакуювати вирішили тільки бджіл, адже пасіка була їхньою родинною справою.
"Морально жити у Слов'янську стало важко. Почалися проблеми зі світлом, водою та газом, дрони над будинком літали. Ми дивилися на дітей і розуміли, що вони бояться, і з цим потрібно щось робити. І у нас постав вибір — або ми забираємо все, що у нас є вдома, а це — різні побутові речі, меблі, техніку, посуд або вулики. Звісно, ми з чоловіком поговорили і вирішили, що речі залишимо, а пасіку заберемо", — сказала Наталія Седюко.
Наталія Седюко, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Пасіка Наталії та Іллі Седюко, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Наталія Седюко розповіла, що родичі з Київщини допомогли підшукати їм нове місце, куди можна переїхати. І це була Малинська громада.
"Про Малин ми дізналися від тітки чоловіка, яка живе в Іванкові на Київщині. Вона нам сказала, що на Житомирщині є невелике і дуже гарне місто Малин. Ми знайшли його на гугл-карті і вирішили сюди приїхати жити", — розповіла Наталія Седюко.
Зі слів жінки, наразі її родина проживає у селі Малинівка Малинської громади, де продовжує розвивати власну справу. Сказала, що на новому місці вони встановили нові вулики та ще додатково закупили бджолині сім’ї. І сьогодні на власній пасіці утримують 15 бджолиних сімей та мріють про розширення.
"Плануємо, що на розплід у нас буде нова бджілка. Нам потрібно їх трішки розширяти і зібрати, як то кажуть, магазин для меду. І ми цим займаємося", — сказала господиня пасіки.
Наталія та Ілля працюють на власній пасіці, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Наталія та Ілля працюють на власній пасіці, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Бджоли на пасіці Наталії та Іллі Седюко, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Наталія розповіла, що часто згадує покинутий рідний дім і власне господарство, яким залюбки займалися всією родиною.
"У нас було 120 кроликів, 200 курочок-несучок. Ми їх не розводили, а так, для себе тримали. У нас було 3 гуски. І, звісно, це все довелося залишити у Слов'янську. Сусідці все господарство віддала", — пригадала Наталія Седюко.
Чоловік Наталії Ілля розповів, що бджолярством їх подружжя почало займатися у 2022 році. Каже, все розпочалося і двох евакуйованих порожніх вуликів знайомого пасічника з міста Лиман Донецької області.
"Ми заїхали, забрали бджіл, але вони не перезимували. Бо там постійні обстріли були. А це для бджіл стрес. Знайомий мені і каже, що він бджолярством займатися більше не буде, тож, і вулики залишаться і пропадуть. А я його запитав, чи можна мені їх забрати. Кажу, спробую з дружиною бджолярством зайнятися. Він і віддав", — розказав історію початку власної справи Ілля Седюко.
Ілля Седюко, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
За словами Наталії, до переїзду на Житомирщину на пасіці у них жили 12 бджолиних сімей. Коли почалася евакуація, то вирішили 5 бджолиних сімей відправити поштою.
"Ми їх транспортували поштою. Із 5 сімей вижили тільки 2. Інші нзагинули. Перед відправкою вони довго стояли на пошті. Температура була інша, потім їх довго транспортували", — сказала Наталія Седюко.
Один із вуликів на пасіці подружжя Седюко, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Мед із власної пасіки Наталії та Іллі Седюко, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Мед із власної пасіки Наталії та Іллі Седюко, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Ілля Седюко розповів, що попри втрати під час переїзду, на новому місці їм вдалося не тільки відновити пасіку, а й дещо розширити її.
"Наразі нам подобається бджолярство. Хочемо ще більшу пасіку. Щоб у нас було багато вуликів. Ми вже знайшли, де їх встановлювати", — сказав Ілля Седюко.
Наталія та Ілля працюють на власній пасіці, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Бджоли у вулику на пасіці Наталії та Іллі Седюко, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Ілля Седюко розповів, що перший мед з акації на Житомирщині вони викачали у червні 2026 року. Частину меду залишать для родини, а решту подарують друзям і родичам. Наразі подружжя, зі слів чоловіка, мріє про власний будинок і мирне небо над вільною Україною.
"Для життя краще мати власний будинок. Дуже цього хочемо. Наразі грошей, аби придбати дім, у нас немає. Може, колись на виплату і купимо. А розширювати пасіку до 100 вуликів — у нас в найближчих планах. Це наша найбільша мрія. Найголовніше, що наша сім’я тепер у безпеці", — розповів Ілля Седюко.
Наталія Седюко із сином, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Наталія Седюко із сином, Малинська громада, Житомирщина, червень 2026 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко
Раніше Суспільне розповідало, що в Житомирі працює підприємство, яке виготовляє натуральні копчені інгредієнти — спеції, ароматизатори, барвники. Для виробництва використовують технологію вакуумного копчення. Бізнес до Житомира перевезли з Луганська у 2014 році. Житомирщину обрали через наявність потрібної для виробництва деревини, яку використовують для копчення інгредієнтів.
