Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

Історики Музею Вінниці продовжують розповідати про мікрорайони та ініші місця, які мають давно та цікаву історію. Цього разу – Європейська площа, історія якої розпочалася ще кількасот років тому.

Раніше це була велика ділянка за межами середмістя Вінниці, кули хотіли перемістити міську канцелярію. Але згодом облаштували сквер. Його облаштування відбувалося рівно 136 років тому – 22 листопада 1886 року.

Детальніше про історію Європейську площі – йдеться у першій частині дослідження нашої наукової співробітниці Вікторії Колесник «До історії скверу в середмісті Вінниці».

Наприкінці існування Речі Посполитої на західній околиці Вінниці, званій містянами Заваллям, розпочато будівництво нового мурованого приміщення для міської канцелярії. Магістрат того часу розміщувався неподалік від Єрусалимки, потерпаючи від частих міських пожеж. Після анексії Поділля Російською імперією (1793 р.) будівництво було припинено. На плані Вінниці 1811 р. тут вже позначено місце, де «має бути повітовий суд». Слід зауважити, що в південно-західній частині цієї ділянки (орієнтовно під колишнім кінотеатром ім. М. Коцюбинського) в 1796 р. заплановано спорудження кам’яниці для губернського дворянського зібрання з кімнатами для генерал-губернатора. Втім, ці плани також не реалізовано через ліквідацію Брацлавського намісництва (1797 р.).

Завдяки призначенню під офіційні установи ця велика ділянка залишалася у міській власності та здебільшого уникла приватної забудови до початку ХХ ст., коли давнє Завалля вже стало центром міста. Поступово зводили муровані будівлі лише по її південному краю вздовж вул. Поштової (з 1910 р. Миколаївський проспект, нині вул. Соборна) та забудовували терени в західному напрямку (до католицького цвинтаря) і південно-західному (майбутні Садки).

Тривалий час ділянка використовувалась як плац-парад для огляду військ і врешті отримала офіційну назву – Олександрівська площа, ймовірно, на честь імператора Олександра ІІ. У 1886 р. на ній закладено невеличкий міський парк. Точна дата його створення зафіксована в одному з листів Станіслава Замойського, який прибув на Поділля із с. Подзамче Ґарволінського повіту в Королівстві Польському. Він саме гостював у стрижавській резиденції художника Тадеуша Ґрохольського, одруженого з його донькою Зофією. Детально описуючи свої подільські враження для дружини Ружи, Замойський 22 листопада занотував: «Сьогодні було засідання у вінницькому [Селянському] банку. Я супроводжував Тадзя. Обід у П’ятничанах. У Вінниці на мене справив враження парк, що закладається на плац-параді, – план справді дуже ладний, бо зроблений Тадзем – це майстер до всього. Ми там застали Станіслава Ґрохольського, який керував висадкою дерев».

Станіслав Ґрохольський, рідний брат Тадеуша, був власником П’ятничанського маєтку. Обидва брали активну участь у громадському житті Поділля.

Замойський датував свої листи за григоріанським календарем, хоча в Російській імперії і, зокрема, в Королівстві Польському, яке на той час майже повністю втратило автономію, офіційно послуговувались юліанським календарем. Саме тому можна стверджувати, що закладання скверу відбувалося саме наприкінці листопада, а не в грудні.

За задумом Тадеуша Ґрохольського, у парковій зоні 8 алей, прикрашених квітниками, розходилися від єдиного композиційного центру – круглого майданчика, обрамленого клумбою (іл. 1). Ймовірно, тоді ж у центрі встановлено гарну восьмигранну альтанку, оздоблену вишуканим різьбленням. Вона зафіксована на кількох світлинах і поштових листівках кінця ХІХ – початку ХХ ст. (іл. 2).

Сквер у середмісті довгий час залишався єдиним місцем для прогулянок вінничан, тож не дивно, що його називали бульваром. Навіть в міських документах така назва використовувалась паралельно з вищезгаданою офіційною.

У 1892 р. поруч із бульваром на вул. Великій Дворянській (з 1910 р. Петра Великого, нині Грушевського) нарешті з’явився важливий адміністративний об’єкт – міська управа, одне з приміщень якої використовувалось також як театральна зала. Наприкінці ХІХ ст. найкоротший шлях до неї з вул. Поштової лежав по сучасній вул. Миколи Оводова повз бульвар. Ймовірно, саме тому вона до 1910 р. називалася Театральною. До того ж на початку цієї вулиці в садибі графині де Сентуан (з 1894 р. – купця Кумбарі) деякий час діяв дерев’яний відкритий театр, збудований 1887 р. орендарем Петром Котляревським. Натомість під’їзд з боку наступної вулиці, яка отримала назву Великої Бульварної (з 1910 р. – 19 Лютого, нині Архітектора Артинова) став можливим тільки після її розширення на початку ХХ ст.

Європейська площа колись

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

Європейська площа сьогодні

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

 Місце, куди хотіли перемістити міську канцелярію, але зробили сквер: вінницькі історики розповіли історію Європейської площі

Нагадаємо, у вересні цього року, в рамках Днів європейської спадщини Музей Вінниці на 1-му поверсі Вежі Артинова проходила виставка: «Європейська площа: простір (не)пам’яті». Експозиція виставки розповідала про історію простору в середмісті та його трансформацію в місце пам’яті під назвою Меморіал Слави.

Також ми писали, що 5 травня у Вінницю завезли знищену ЗСУ російську техніку. Трофейні бойові машини розвантажували на Європейській площі. А біля вічного вогню прибрали пам’ятник – символ радянської епохи. Подробиці ТУТ.

Джерело

Новости Украины