Фото: соцсети Юрій «Святоша» Горовець
ФСБ заявило про смерть «українських диверсантів» на території Росії, у ЗСУ підтверджують інформацію.
Федеральна служба безпеки заявила, що 25 грудня на кордоні з Брянською областю, було вбито чотирьох «українських диверсантів». Спецслужба РФ стверджує, що громадяни України нібито загинули в бою під час спроби прорватися до Росії для «вчинення диверсійно-терористичних актів».
У ФСБ назвали імена загиблих — Юрій «Святоша» Горовець, Максим «Непейпиво» Михайлов, Тарас «Тарасій» Карпюк та Богдан «Аполлон» Лягов, а також заявили, що «диверсанти» були озброєні та мали при собі вибухові пристрої.
Офіційно Київ, зокрема, Генштаб ЗСУ, ситуацію не прокоментував, але інші військові підтвердили смерть українських героїв.
Привиди Білгорода та Брянська
Представник Генштабу Андрій Ковальов на своїй сторінці у Facebook написав, що Юрій Горовець загинув «геройською смертю» під час бойового завдання «на території противника».
«В українському націоналістичному русі – це був легендарний чоловік. Націоналіст, принциповий практикуючий православний християнин, богослов. Щоб зрозуміти рівень його віри в Бога – лише ілюстрація. У середовищі практикуючих християн та патріотів він заслужив псевдонім – «Святоша». Це свідчить багато про що», – повідомив Ковальов.
Смерть чотирьох українців також прокоментував військовослужбовець ЗСУ та лідер громадської організації С14 Євген Карась.
«Успішний диверсант. Це був його далеко не перший розвідувальний вихід. Росіяни заплатили страшну ціну… І так і не спіймали привидів ночей Білгорода та Брянська… Але ворожа міна… буває… Група героїв у повному складі відкликана Богом у теплі краї», – написав Карась.
Не обійшлося без фейків
За традицією, росіяни не змогли оприлюднити новину без фейків. Зокрема, ФСБ Росії стверджує, що в українців були при собі іноземні пістолети-кулемети SIG Sauer, прилади зв’язку та навігації, а також чотири бомби загальною потужністю близько 40 кілограмів у тротиловому еквіваленті.
Але деякі військові аналітики сумніваються у цих твердженнях, повідомляє ВВС. Експерти припускають, що відео ФСБ, де загиблі нібито лежать із західною зброєю, може бути постановкою, в тому числі через те, що на всій зброї, крім одного, немає глушника, що нелогічно, якщо військовий таємно пробирається до тилу супротивника, щоб «здійснити теракт».
кадр з відео
На вибухівці, що нібито теж виглядає як західна, не видно номера партії чи інших координат, що вказують на її походження.
кадр з відео
Російське видання The Insider звернулося по коментар до офіцерів ЗСУ і вони, як пише видання, вказали на невідповідність зброї поставленим завданням.
За словами джерел, цивільних карабінів SIG Sauer MPX, які представлені на відео ФСБ, немає на озброєнні українська армія, проте їх можна купити в будь-якому мисливському магазині за 143 тисячі гривень, у них механічні приціли, і вони не стріляють в автоматичному режимі. Крім того, джерела The Insider у поліції України повідомили, що карабіни виявилися особистою мисливською зброєю вбитих, зареєстрованою на них.
The Insider пише, що дивно також бачити на відео чисті підошви диверсантів, які, як передбачалося, йшли пішки кілька кілометрів. ФСБ стверджує, що військові загинули в бою, але експерти, яким журналісти показали оприлюднені відео спецслужб, припускають, що українці машиною могли наїхати на міну, і це може пояснити чисті підошви.
The Insider
«Громадянська зброя, цивільний одяг, цивільне екіпірування, нетиповий склад. Головне — підозріло чистий одяг та ідеально чисте взуття. Плюс травми та пози характерні для мінно-вибухових (зламані ноги, закривавлена та висаджена нижня частина тіла у всіх). Один із карабінів має пошкодження, характерне для осколка, що зайшов. Жоден з карабінів не приведений у бойовий стан. Жоден з карабінів не конвертований з мисливського (згідно з українським законодавством є ліміт по довжині, і, щоб його витримувати, складні із заводу приклади для українського ринку штифтуються)» , – розповів український військовий експерт Леонід Дмитрієв.
Що відомо про героїв
Єдине, що відповідає дійсності в інформації ФСБ – те, що під час бойового завдання справді віддали життя за Україну четверо наших героїв, повідомив блогер Ігор Лаченков.
«Українські диверсанти, які загинули в Брянській області. Заходили в тил ру*ні і робили героїчні речі. Назавжди в пам’яті, герої не вмирають», — написав він.
Поки невідомо, чи були загиблі в лавах ЗСУ, але, судячи з повідомлень у їхніх особистих соцмережах та різних українських ЗМІ, це могли бути бійці добровольчого батальйону Братство.
За інформацією росіян, керівником «диверсійної групи» був 34-річний Юрій «Святоша» Горовець. Народився він 14 червня 1988 року.
bbc.com Юрій Горовець і Максим Михайлов
«Пішов воювати за Україну одразу після початку російської агресії у 2014 році. Пройшов Іловайськ, захищав Маріуполь. Успішний диверсант. Це був його далеко не перший розвідувальний вихід», — повідомив військовослужбовець Карась.
Він розповів, що Горовець був «націоналістом, християнином, актором, мандрівником, ветераном», а також багаторічним учасником праворадикальної спільноти Братства Дмитра Корчинського.
32-річний Максим Михайлов, із позивним «Непейпиво», ймовірно, теж належав до Братства. Карась пише, що це був «веселий і розпусний, добрий і сміливий, завжди молодий «провокатор Корчинського».
38-річний Тарас «Тарасей» Карпюк одним із перших пішов на війну у 2014 році. Під Іловайськом у близькому контакті з ворогом його поранило. Тарас довго лікувався, але після початку повномасштабної війни пішов на фронт.
bbc.com Тарас Карпюк і Богдан Лягов
Богдан Лягов із позивним «Аполлон» народився 11 лютого 2003 року, йому було 19 років.
Згадує Богдана побратим, який служив в іншій військовій частині: «З початку війни дев’ятнадцятирічний хлопець почав воювати. Відразу зголосився до диверсійної групи. Можете уявити кількість вдалих операцій із лютого… Спілкувалися з ним іноді. Хлопець дуже сміливий. Завжди викликався добровольцем. І хоча через юний вік нарікав, що часто не беруть на найскладніші завдання, але Аполлон був щасливий. Його вважали геніальним, тому що показував одні з найкращих результатів із фізичної та тактичної підготовки. Усі побратими вважали, що війна – це його покликання».
