За інформацією: Суспільне Вінниця.
Водій-артилерист солдат Максим. Фото Дмитра Завтонова
25-річний Максим із Вінниччини з початком повномасштабного вторгнення опанував фах артилериста. Він майже півтора року захищає Україну. Спочатку був навідником і заряджальним 155-мм гаубиці іноземного виробництва М777. Згодом — став водієм броньованого автомобіля. Його історію розповіли в Арміяinform.
Сім років тому Максима не призвали на строкову службу через стан здоров’я: грижу хребта та серцево-судинне захворювання. Тому пішов працювати трактористом, займався посівом і збиранням сільськогосподарських культур. А після початку широкомасштабного російського вторгнення, за добу зібрався та пішов до місцевого центру комплектування.
На початку червня Максима направили до одного з навчальних центрів, де впродовж півтора місяця опанував фах артилериста. Одразу після закінчення навчання він потрапив до складу однієї з гарматних артилерійських батарей окремої артилерійської бригади ВМС ЗС України. Максима відправили не в тил, а відразу на фронт — на південний напрямок.
"Не скажу, що було дуже важко, але вже безпосередньо в бойовій частині виникли певні труднощі щодо пристосування до ведення вогню з артилерійського озброєння. Це передусім пов’язано з тим, що в навчальному центрі ми опановували правила й методи стрільби з радянської причіпної 152-мм гармати Д-20. Все-таки і калібр у них різний, і вага та інші тактико-технічні характеристики відрізняються на користь "Трьох сокир".
Іноземна гаубиця більш мобільна, сучасна й модернізована. Вона важить менше за радянську гармату, має цифрову систему керування вогнем, здатна здійснювати стрільбу високоточними снарядами. Та й максимальна дальність ведення вогню з неї більша, ніж з Д-20", — розповів солдат.
"Третє жовтня вважаю своїм другим днем народження"
"Переважно ми вирушаємо на заздалегідь обладнані вогневі позиції. І звідти вже полюємо за ворогом. У часовому вимірі це може тривати як упродовж кількох годин, так і декілька діб. Командування надає нам відповідні координати цілей, а далі вже справа за нами та влучною роботою нашої М777. Якщо після відпрацювання по цілях противника він нас не виявив, то ми ще певний час перебуваємо на місці. Якщо ж по нас починається вогонь у відповідь, ми швидко — впродовж кількох хвилин — згортаємося та змінюємо місце дислокації", — каже артилерист.
Трапляється й таке, що українські артилеристи самі потрапляють під артилерійський вогонь росіян. У жовтні 2022-го, розповідає Максим, дивом вижив під час контрнаступу з визволення правобережжя Херсонщини.
"Це трапилося 3 жовтня по обіді, і відтоді я вважаю цей день своїм другим днем народження. Ми щойно змінили вогневу позицію. Постояли на місці лише близько п’яти хвилин, навіть "кави не встигли попити". Тієї миті я ще з одним солдатом з обслуги перебував в кузові машини зі снарядами. Раптом пролунав потужний вибух. Снаряд, випущений росіянами з РСЗВ "Град", впав поблизу нас. Машина зайнялася, від розпечених осколків спалахнув порох.
Одному моєму побратиму осколок влучив у ногу, а іншому, який був біля нашої гармати, у хребет. У мене обгоріли борода та брови. Але, на щастя, ми встигли вискочити з машини, швидко дісталися лісосмуги, де на позиціях перебували інші бойові розрахунки нашої бригади, та на іншій машині живими вийшли з-під ворожого обстрілу. Щоправда, наш побратим, який дістав поранення у хребет, на превеликий жаль, і досі не може пересуватися самостійно", — згадує Максим.
"Неперевіреними та не знайомими маршрутами не поїду"
Бойову машину вберегти не судилося. Тому тепер Максим вирушає на бойові завдання на новому американського виробництва сучасному броньованому автомобілі. Захисника перевели на іншу посаду і він став штатним водієм артбригади. Розвозити доводиться не лише їжу та інші матеріальні засоби, а й боєприпаси.
"Неперевіреними та не знайомими маршрутами я не поїду. Дуже небезпечно. А як трапляється таке, що на шляху бачимо якісь підозрілі предмети, то обов’язково на карті позначаємо їх та передаємо дані командуванню", — каже солдат Максим.
Він не приховує, що і в морально-психологічному, і у фізичному сенсі війна виснажує. Сам він торік був у короткочасній десятиденній відпустці, а дехто з його побратимів вже півтора року без відпочинку перебувають на передовій. На його думку, людям потрібний час на відпочинок або на ротацію. Але для цього нашим воїнам потрібна гідна заміна.
"Україна у нас одна! І мені здається, що обов’язок кожного громадянина, якщо дозволяє стан його здоров’я та інші сімейні обставини, в таку лиху годину стати зі зброєю в руках на її захист, а не відсиджуватися вдома. Я теж хочу додому, до своєї родини. Є в мене мрія у мирний час придбати автівку та займатися вантажоперевезеннями. Але для цього треба дотиснути та прогнати підступного ворога з нашої землі. І це справа кожного свідомого громадянина та справжнього патріота України, який хоче жити в мирній та вільній країні", — підсумував водій-артилерист.
