Лідер гурту «Гринджоли» Роман Калин: Мене багато хто питає про повернення на сцену

Лідер гурту «Гринджоли» Роман Калин: Мене багато хто питає про повернення на сцену

Фото: прес-служба Lazanovskyi

Минулого тижня лідер гурту «Гринджоли» Роман Калин разом із Сергієм Лазановським (Lazanovskyi) презентували кліп на спільну пісню «Засинає чорний ліс». Калин каже, що цю повстанську пісню співав із друзями під гітару ще в юні роки.
Ідея створити для неї нове сучасне аранжування з’явилася у перші дні повномасштабного вторгнення. Артисти, з якими Роман працює як саундпродюсер, тимчасово поставили діяльність на «стоп», тож вперше за 15 років він мав час зробити пісню для себе.
Ми поговорили з Романом Калином про його нинішнє життя, роботу, «Євробачення», перезапис пісні «Разом нас багато» та український шоу-бізнес.

Спочатку Лазановський вмовляв заспівати з ним «Разом нас багато»

— Романе, пісня «Засинає чорний ліс» — це часом не та, про яку ви говорили ще років з десять тому, що у вас є мрія записати повстанську пісню?

— Так, це саме та пісня. Останніх 15 років я займався музичним продюсуванням молодих артистів – писав їм пісні, створював фонограми, міксував та випускав треки. Часу на власну творчість в мене не було взагалі. Навіть якщо з’являлась якась думка зробити щось для себе, вона зникала одразу після приходу на студію, де на мене завжди чекає купа проєктів.

Аналогічно було і з цією піснею – аранжування я зробив на неї ще в перші дні війни, і воно чекало свого виходу у світ. Коли почалась війна, життя немовби завмерло, все зупинилось. Я змушений був забрати обладнання додому і нарешті зрозумів, що маю час створити щось для себе. І почав з цієї давньої української повстанської пісні. Аранжування йшло якось дуже легко та швидко, і я вже готувався до запису голосу.

І тут мені почали дзвонити артисти, які хотіли терміново записати свої нові пісні, свої рефлексії на тему війни. Перша пісня «Я хочу додому», яку зробив для KRIS (Крістіна Присяжнюк), була настільки пронизлива і правдива, що одразу набрала мільйон переглядів. І — все. Я знову почав працювати на артистів з того моменту, і часу на власну творчість не залишилось зовсім.

— На одну пісню ви вийшли з тіні саундпродюсера. Що спонукало заспівати цю пісню дуетом?

— Я працюю музичним продюсером Сергія Лазановського. Ми разом із Сергієм та його продюсером Іриною Батюк пишемо пісні для нього, я роблю аранжування і, зрештою, доробляю пісню. Сергій дуже багато працює, пише багато треків, має дуже вдалі роботи, які набрали по 2-3 мільйони переглядів на YouTube.

Він прийшов до мене вчергове на студію і почав вмовляти заспівати з ним «Разом нас багато». Я йому відмовив, тому що на той час ще одні наші артисти — бенд 7TEEN’S — уже випустили свою версію цієї пісні, і вона якраз мала з’явитись на цифрових майданчиках. Сергій засумував, і я йому запропонував послухати повстанську пісню «Засинає чорний ліс», на яку вже було готове аранжування. Він з першого прослуховування сказав, що треба її записувати.

Я щось почав казати: «Та давай завтра, пізніше». А він каже: «Ні, пишемо зараз». За вечір ми записали голоси, і далі я зробив вже фінальну версію пісні. Так, завдяки наполегливості Сергія і з’явився наш дует. Далі вже в роботу включилась вся наша команда, – відеопродакшн, стилісти, режисери, і разом ми створили таку відеороботу.

— А чому Сергію відмовили? Lazanovskyi і 7TEEN`S — різні виконавці.

— Я працюю з ними двома, і перебивати активності своїм артистам якось не годиться. «Тінси» були перші, хто попросив дозволу на переробку. Тому я й запропонував Сергію альтернативу. Думаю, що Сергій зробив кращий вибір.

Лідер гурту «Гринджоли» Роман Калин: Мене багато хто питає про повернення на сцену

Лідер гурту «Гринджоли» Роман Калин: Мене багато хто питає про повернення на сцену

Роман Калин та Сергій Лазановський. Музикант каже, що завдяки наполегливості Сергія і з’явився їхній дует. Фото: прес-служба Lazanovskyi

Є багато старих патріотичних пісень, які варто переспівати

— А сучасну патріотичну пісню не хочете написати?

— Хочу. Навіть зараз є плани щось таке зробити. Головне, щоб до бажання прийшло натхнення. Написання пісні — це дуже інтимний та емоційний процес. Пісня – це не технологія, це душа, емоції, переживання. Сподіваюся, що вони з’являться.

— Якою патріотична пісня має бути сьогодні?

— Насправді існує багато старих патріотичних пісень, які варто просто переспівати в сучасному звучанні. В них давно про все сказано – там вся наша багатостраждальна історія з нагадуваннями, за що ми боремося і з ким. Це такий собі відгук з нашої історії, наше вічне нагадування про наших предків і про їхню боротьбу зі споконвічним ворогом.

Колись я співав ці пісні і навіть не усвідомлював всю істинну їхню суть. Не розумів, що це нам передають правду про жахіття тогочасної боротьби з тим самим ворогом, який напав на нас знову. Тепер ці слова звучать ніби про сьогодення, і від цього стає моторошно.

— Вам подобається, як зараз співає наш шоу-бізнес?

— Мені взагалі подобається, як різко змінився вектор популярності сучасної української музики. Вона стала нарешті стовідсотково україномовною. Тепер кожен може знайти собі музику до вподоби – від звичайної естради до якогось ультрамодного трепу (жанр, що поєднує в собі електронну музику та хіп-хоп. – Авт.).

Так, погоджуюсь, не завжди ця музика якісна за змістом та за технічним рівнем. Але саме в такій ситуації викристалізовується найкраще, така ситуація заставляє артистів бути кращими, шукати своє місце в шоубізі і постійно вдосконалюватись.

Раніше багато артистів навіть не мріяли, що їх хтось почує взагалі. А тепер є конкуренція між українськими артистами, яка, на мій погляд, є цілком доречною. І позитивом я вважаю те, що артисти, які завжди казали, що їм не пишеться українською, нарешті почали творити новий україномовний контент. Шкода, що для цього їм треба було побачити жахіття війни і зрозуміти, що мова має значення.

— Ви тепер звучите Greenjolly, а не «Гринджоли». Вирішили, як і всі – звучати англійською?

— Ні. Насправді ми так і придумали нашу назву, щоб її можна було прочитати двома мовами. Просто в YouTube Cергій вирішив підписати нас саме так.

— «Гринджоли» – це Роман Калин, як ви кажете. Чому не продовжили співати?

— Вище я вже говорив, що мене просто затягнула робота на студії з іншими артистами, і часу на власну творчість не залишилось. Ну і тоді, коли мені треба було продовжувати щось робити, все було інакше. Окрім виробництва музики потрібні були кошти на оплату ротацій на телебаченні та радіо, яких в мене не було. Потрібно було шукати інвестора і залазити в борги.

Ну і дуже вже нас сплели з політичними розбірками в Україні того часу, і всіх більше цікавило наше політичне кредо, аніж музика. І коли ти розумієш, що тобі або все життя відбиватись від якихось політичних звинувачень і якимось чудом просувати свою музику, або просто робити музику і за це отримувати кошти на життя, то вибір стає очевидним. Я не жалкую за жоден свій вчинок, за кожен свій крок. Скільки класної музики було створено за цей час!

Лідер гурту «Гринджоли» Роман Калин: Мене багато хто питає про повернення на сцену

В один момент зрозуміли, що треба перестати боротись з вітряками

— Немає сьогодні жалю, що через «Євробачення» ви зійшли зі сцени, зрештою, колектив перестав існувати?

— Ну це ваша особиста думка, що саме через «Євробачення» ми перестали існувати. Або думка якогось дуже заангажованого експерта. «Євробачення» – це лотерея, результат передбачити неможливо! Як доказ – один із українських гуртів зайняв ще нижче місце, ніж ми, і він не перестав існувати. Інша справа, як про це пишуть ЗМІ, як це подають критики і, знову ж, я вважаю, тут не обійшлось без політики. Про поразку цього гурта взагалі ніхто не згадує, а про нашу «паразку» не написав хіба що лінивий.

— Розійтися — це було спільне рішення усіх учасників?

— Учасники відходили поступово. Хтось поїхав за кордон, хтось просто грав в гурті за гроші. З основних засновників були тільки я та Роман Костюк. Ми грали найдовше разом і в один момент зрозуміли, що треба перестати боротись з вітряками, і почали займатись виробництвом музики для інших, для тих, у кого немає такого політичного бекграунду. Ми далі спілкуємось з Романом, у нього своя студія звукозапису, але разом вже не граємо.

— І навіть сьогодні немає думки повернутися на сцену? Зараз багато співаків зазвучали по-новому, і люди їх по-новому сприймають.

— Ще не знаю. Час покаже. Я маю дуже багато проєктів, просто так все кинути і почати займатись собою я не можу. Я відповідальний музичний продюсер. Людей не можна підводити. Сьогодні багато людей мені каже про повернення, але я для себе ще не вирішив, що робити далі. Поки що це разовий проєкт в підтримку мого артиста. Можливо, ми продовжимо відновлювати старі партизанські пісні, можливо, напишемо щось нове. Але готової відповіді у мене немає.

— До речі, а хто придумав так називатися – «Гринджоли»?

— Я придумав. В дитячій книжці побачив вірш про гринджоли і дізнався, що це сани. Написав про це класну пісню, коли грав у гурті «Нема Марлі». І коли прийшов час створити власний гурт у 1997 році, використав це слово для назви свого гурта.

Ми грали сонячне карпатське регі, тому гуцульська назва гарно поєдналась з англійським співзвуччям Green Jolly – зелені та веселі. На мою думку, це було весело і влучно та нестандартно. На нашому першому альбомі якраз є п’ять пісень з того періоду нашої творчості. Потім ми грали рок, а стала популярною наша пісня в стилі хіп-хоп. Отака заплутана історія.

— Ви розповідали, що гурт завжди кликали тільки заради однієї пісні, а іншими ніхто ніколи не цікавився. А якою піснею ви пишаєтеся?

— Я люблю всі свої пісні. Це мої емоції, мої якісь переживання. Я пишаюсь тими піснями, за які мені дякують люди. Є така пісня «Я не знаю слова досить». Мало хто знає, що її ми виконуємо. Але вже з сотню людей при зустрічі дякували мені за неї, тому що вона стала у їхньому житті особливою піснею, відгукнулась у їхніх серцях та душах. А це головне, саме для цього і пишуться пісні.

Є в мене пісня, яку я написав під час Революції Гідності – «Лети неначе птах». Я писав про вільних людей, які вміють бути сміливими, не обертатись назад в минуле, вміють летіти високо та вперед. А при зустрічі з декількома людьми я дізнався, що це пісня про наш людський життєвий шлях, який треба пройти з гідністю та честю і потрапити на небо за свої добрі вчинки. Саме так вони зрозуміли мою пісню. І це прекрасно.

— Права на «Разом нас багато» повністю ваші?

— Так. Колись ми ділили ці права з рекордингом, але сьогодні всі права на пісню належать гурту «Гринджоли».

Лідер гурту «Гринджоли» Роман Калин: Мене багато хто питає про повернення на сцену

Лідер гурту «Гринджоли» Роман Калин: Мене багато хто питає про повернення на сцену

Саундпродюсування — єдиний вид улюбленого заробітку Романа Калина. Фото: Facebook.com/roman.kalyn/

Проводжу на студії по 14 годин в день

— Що сьогодні є вашою роботою і заробітком? Саундпродюсування?

— Так, це саундпродюсування. Єдиний вид мого улюбленого заробітку. Це те, що вмію робити, і роблю це з насолодою. Більше ніякого виду діяльності не проводжу. Проводжу на студії по 14 годин в день. Окрім неділі. Це створення пісень, це записи голосів та інструментів, зведення пісень, їхній мастеринг. Це все займає купу часу, і займатись ще чимось я просто не встигаю і не хочу

— Для кого ви сьогодні творите музику?

— В першу чергу для Сергія Лазановського, гуртів 7TEEN’S, «ФЛІТ», співачок ТAYNA, RINA, RYANA, ROMA TUZ, KRIS. Робив аранжування багатьом авторам – прекрасному співаку Сергію Юрченку, бенду «Карма Ламара», співпрацював з Катериною Бужинською, Іво Бобулом, Степаном Гігою. Є дуже багато людей, які ще себе шукають, працюю і для них. І є ще дуже багато молодих талановитих дітей, яких ми готували на дитяче «Євробачення», на дитячий «Голос країни», для них також написано дуже багато класних пісень.

— До пісень Лазановського «ЗСУ», «Переможна пісня», «Мамо, не плач» ви теж причетні – ви робили аранжування, і ви вказані як один із авторів слів і музики. То вас можна назвати не лише саундпродюсером Сергія, а й продюсером? Ви з ним обираєте матеріал?

— Для Сергія пісні ми пишемо зараз втрьох – Сергій, його продюсер та менеджер Ірина Батюк та я. Разом пишем тексти, вигадуємо мелодії, шукаємо біти, якісь цікаві ходи та рішення. Це командна робота. Іра у нас головна — вона керує повним продакшном. У нас є ще і відеопродакшн, і стилісти, і режисери. І якраз вона контролює весь процес створення пісні – від ідеї до її створення у вигляді відеокліпу. У нас є ще інші автори, пісні яких ми також втілюємо в життя. Це досить цікавий та творчий процес, тривалий в часі, самому таке важко робити. А коли є команда — тоді можна творити дива.

— Зараз йде відбір на «Євробачення». Ви говорили, що слідкуєте за конкурсом. Чому вам це цікаво?

— Це вже я називаю «синдром учасника». Просто цікаво послухати нових артистів, подивитись, хто переможе, ще раз спробувати себе у якості того, хто вгадав переможця. Це ж азартна гра, вона затягує.

Я, до речі, не завжди вгадую переможців. Я не вгадав перемогу Джамали. Але 70 відсотків моїх прогнозів збуваються. Ну і деколи на конкурсі з’являються цікаві нові пісні, нові течії, нові тенденції. Мені як аранжувальнику треба бути завжди в курсі всіх цих подій. Щоб «не заржавіти», не стати старим нудним музичним критиком. Якщо хочеш займатися музичним продакшном, то треба постійно слухати нову музику, нові тренди. Тоді ти будеш конкурентноздатним і будеш мати роботу.

— А кого із артистів для себе відкрили?

— Дуже багато. CHEEV, KOLA, YAKTAK, BOTASHE, PROBASS ∆ HARDI, Olivan – цей список може бути безкінечний. Їх зараз просто дуже багато, і всі вони класні. Кожен день я починаю з того, що переглядаю YouTube. Слухаю все нове, що з’являється, і отримую насолоду від нової української музики.

— Як гадаєте, в якому напрямку буде розвиватися далі наша музика?

— Ну це питання для музичних аналітиків. Зараз в тренді в молоді трепчик, але не думаю, що надовго. Думаю, скоро знову повернеться мода на рок-музику. Все знову повертається по колу. Але буде так як буде!

Джерело