Аліна Левченко
Поговорили з головою Наглядової Ради ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про те, як підприємство виходило з системної кризи, посівну в умовах війни та плани на майбутнє
КИЇВ. 22 березня. УНН. Минулорічна посівна стала викликом для аграріїв по всій країні, а надто у регіонах активних бойових дій. Однак, українці не відступають перед викликами, а тим більше, коли йдеться про селян, фермерів – вони докладуть максимум зусиль, аби Україна і надалі залишалася житницею не лише Європи, а й всього світу. Над цим працюють і на державному підприємстві «ЦСЕНСМ» — найбільшому та найуспішнішому аграрному підприємстві Фонду державного майна.
Про надскладний 2022-й та перспективи 2023 року, а також про те, як довелося рятувати тепер уже успішне підприємство від недолугого хазяйнування, УНН поговорив з головою Наглядової Ради «ЦСЕНСМ» Аліною Левченко.
— Аліно, розкажіть про потужності підприємства та як на них вплинула повномасштабна війна? Адже частина земель підприємства в окупації, частина заміновані…
Це справді так. У тих областях, де точаться бої, які були під окупацією, активно займатися посівною, збором врожаю – складно, небезпечно, а подекуди – просто неможливо. Землі, що належать до земельного фонду нашого підприємства, розташовані в усіх областях, тому частина з них не була використана минулого року для посівної. А це, зауважу, високоврожайні землі, адже свого часу вони відбиралися для селекції сільгоспкультур.
Загалом у користуванні підприємства перебуває 17,7 тисячі гектарів земель, з них 15,7 тисячі га – це рілля.
— А решта земель?
Є землі під господарськими будівлями, водойми, лісосмуги, зокрема, ті, що захищають сільськогосподарські землі від ерозій, луки… значну площу займають багаторічні насадження – кісточкові та зерняткові дерева, які вже вичерпали свій потенціал.
Повертаючись до вашого попереднього запитання, скажу, що більшість ріллі вдалося минулого року, попри всі проблеми, обробити. Понад 10,5 тисячі гектарів земель були в обробці. Але понад 4 тисячі гектарів «забрала» війна. Наприклад, у Запорозькій області – майже півтори тисячі гектарів земель, які через окупацію і військові дії неможливо було обробляти. У Донецькій області таких земель – понад тисячу гектарів, а ще північ Харківської області, Херсонщина, Миколаївська область, а також північні райони Сумської, Чернігівської, Київської та Житомирської областей через обстріли та загрозу наступу. Та все ж, 70% ділянок вдалося засіяти, зібрати з них урожай та розрахуватися з контрагентами, які здійснювали обробку більшості земель. Сіялися різні культури, того року на землях ДП вирощувалася і пшениця, і соняшник, кукурудза, ріпак та інші.
Важливо, що при цьому ми контролюємо дотримання нашими контрагентами – фермерами, які обробляють землю – технологій обробітку, що не виснажують ґрунти, тобто ми враховуємо сівозміну, контролюємо кількість та якість внесених добрив, залишаємо землі під паром. Тобто з нами аграрій не зможе зібрати надврожай, просто виснаживши землю – ми такого не допустимо. Для нас важливо зберігати родючість ґрунтів, і для цього фермер має дотримуватися технологій. Але технології ці дають результат: середній показник валової маржинальності минулого року становив 3,5 тисячі гривень з гектара.
Такий підхід та ще низка заходів з реорганізації дали змогу підприємству минулого року продемонструвати прибутковість. І це попри ускладнену логістику та військовий стан.
— Що ви маєте на увазі під ускладненою логістикою?
Сільгоспвиробництво знаходиться на 260 земельних ділянках колишніх сортодослідних станцій, розміщених у 92 дрібних локаціях (населених пунктах), об’єднаних у 75 дільниць, розпорошених по 23 областях України. Коли підприємство тільки створювалося, таке розпорошення по регіонах було виправдане, адже досліджувалися особливості росту різних культур у різних регіонах, але такий формат ускладнює ведення сучасного агробізнесу. Та не тільки це проблема – багато років керівництво підприємством було неефективним, нарощувалися борги, списувалася техніка – проблеми накопичувалися, як сніговий ком.
— Тобто, коли ви очолили Наглядову Раду, про успішність та прибутковість не йшлося?..
Ні, не йшлося. Підприємство перебувало у кризовому стані – це була системна криза. Станом на 1 січня 2022 року усе (вдумайтеся: усе!) рухоме та нерухоме майно було арештоване, заблоковані всі банківські рахунки. 62 мільйони гривень сумнівної кредиторської заборгованості, порушень валютного законодавства ще на 72 млн грн. Кредиторка, до речі, створювалася на користь колишнього менеджменту ДП та їхніх комерційних партнерів, які виступали контрагентами підприємства і обиралися непрозоро. І це не все, адже довелося стикнутися з судовими справами – більше ніж 40 справ на загальну суму понад 15 млн грн, 92 виконавчих провадження, у яких загальна сума стягнень з ДП перевищувала 20 млн грн. Підприємство, яке працює з 2011 року, ніколи не мало затвердженого фінансового плану, через що був допущений касовий розрив обсягом 13 млн грн. А ще роздутий штат, дублювання функцій, відокремлені філії, де була своя бухгалтерія, регулярне списання техніки за абсолютно формальними ознаками, при цьому списання техніки часто не відображалося належним чином, тобто техніка для держави все ще «існувала» як така, що є на підприємстві. Чи не найбільше вразило, що службові автомобілі перебували у розшуку, були й такі, що були вилучені виконавчою службою. ДП стикалося з арештом та вилученням врожаю, майна… Таке господарювання унеможливлювало розвиток підприємства, адже воно втратило технічну базу, усі надходження на банківські рахунки автоматично списувалися на погашення боргів, а залучити кредитні кошти в таких умовах нереально.
Та найбільш вражаючим був ризик втрати 4,6 тисячі гектарів земель!
— Як таке стало можливим?
Інвентаризація земель не була доведена до кінця: на ділянки не оформлена документація, окремі ділянки не мали кадастрових номерів, інші ділянки були неправомірно відведені у комунальну чи приватну власність. В окремих випадках можна говорити просто про захоплення земель, підробку документів. Усе це спричинило ризик втрати земель. Зараз ми наводимо лад, повертаємо землі, та цей процес не такий швидкий, та й не дуже дешевий, тобто потрібні час та кошти, але нам уже вдалося повернути понад одну тисячу гектарів. Загалом же було подано близько трьох десятків позовів щодо земель. І ми впевнені, що зможемо захистити право держави в особі ДП на решту проблемних ділянок.
До речі, нам загалом вдалося виграти важливі господарські суди на 16,8 млн грн на користь держави. І при цьому ми скоротили витрати на юридичні послуги до нуля, тоді як раніше на таки послуги, що надавалися на аутсорсингу, витрачалося 1,9 млн грн.
— Аліно, ви казали про понад 60 млн гривень штучної кредиторської заборгованості підприємства. Ваші слова про штучність свідчать, що вдалося розібратися в причинах виникнення таких колосальних боргів…
Так, завищувалася оплата праці та послуг сторонніх підприємств, наприклад, агропідприємств, які, власне, здійснювали обробіток земель ДП «ЦСЕНСМ» та його філії зумисно ставилися керівниками у такі умови, коли ДП не могло сплатити за надані йому послуги. І на сьогодні є відповідні кримінальні провадження. Коли Наглядова Рада зайшла на держпідприємство, перше, що було зроблено – був відсторонений тодішній директор. Наразі він під слідством, і очікується підписання підозри. Ми не змогли його звільнити, адже він пішов у ТрО, і змогли тільки відсторонити його. До речі, діяльністю одразу декількох колишніх керівників підприємства займаються правоохоронні органи. Сподіваюся ці справи будуть доведені до кінця та передані до суду.
— Просто «букет» проблем. І з чого ви почали, ризикнувши взяти на себе все це?
А почали ми з того, що слід було зробити вже давно відповідно до законодавства та розпорядження ФДМУ, тобто почали з ліквідації філій. Це були відокремлені структури, що вели самостійну кадрову політику, бухгалтерію, мали окремі банківські рахунки. Усе це створювало безлад і давало можливість «ловити рибу в каламутній воді» – я говорю про те саме завищення вартості послуг, які надавалися іншими суб’єктами господарювання цим філіям, та про реалізацію врожаю за заниженою вартістю. Ці філії, окрім власної техніки, мали складські приміщення, офісні будівлі – наразі ми ведемо роботи з інвентаризації та часто із повернення цього майна у власність держави.
Наразі процес ліквідації філій завершено. Ми створили більш централізовану структуру: у нас є шість регіонів з регіональним менеджером у кожному з них, усі вони підпорядковані центральному офісу ДП, який теж зазнав змін. І нам вдалося не лише оптимізувати управлінську структуру, а й суттєво скоротити витрати на оплату праці, логістичні витрати у період посівних робіт, а також підвищити якість контролю з дотримання аграріями наших технологічних карт обробітку.
Разом зі зміною структури підприємства ми провели кадрову оптимізацію. У ДП були співробітники з дублюючими функціями. Це зняло фінансове навантаження. Окрім того, були порушення трудового законодавства, зокрема, щодо звільнення працівників – це виливалося у судові позови. З цим теж проводиться робота.
Також було проведено роботи з бухобліком та звітністю. Ми виявили внаслідок інвентаризації факти відсутності нематеріальних активів на суму понад 143,5 млн грн. Довелося навіть відновлювати ключі доступу до електронних кабінетів. Ми автоматизували контроль руху грошових коштів — Cash Flow. Колосальний обсяг робіт та величезна кількість порушень, які доводилося усувати.
— Тобто ви почали з оптимізації структури, штату та витрат на утримання?
Так, та це був лише початок. У процесі інвентаризації техніки та нерухомого майна ми виявили теж багато порушень. Багато техніки розкрадено. Наразі її повернення залежить від правоохоронців, окрім того, ми не знаємо, у якому вона стані.
Також не сплачувалися усі необхідні платежі в казну держави, наприклад, земельний податок не сплачувався за деякими ділянками по 5-6 років. Загальна сума заборгованості за земельним податком становила 2,7 млн грн. Були й інші порушення у сфері податкового законодавства, зокрема, проблема з реєстрацією податкових накладних, нарахування ЄСВ.
Зіштовхнулися ми і з тим, що раніше відбувався непрозорий відбір контрагентів, завдяки чому, як я розповідала, штучно занижувалася вартість реалізації врожаю, а водночас завищувалася вартість послуг цих контрагентів. Деякі суб’єкти господарювання просто не розраховувалися за врожай.
Ці та інші проблеми накопичувалися не один рік, це не виключно у 21-у році, наприклад, усе почалося – це тривало роками, систематично. Майже всі філії систематично занижували показники врожайності. Підприємство не мало шансів на нормальну роботу, воно не могло забезпечувати прибуток державі і не могло забезпечувати раціональне використання державних земель.
Але, не дивлячись на ці проблеми, ми успішно пройшли 22-й рік. Цього вдалося досягти завдяки роботі з порядними, надійними контрагентами, які відповідально ставляться до роботи на землі та вчасно та професійно виконують польові роботи. Більше ніж 26 суб’єктів господарювання, з якими ми співпрацювали минулого року – здебільшого це місцеві фермери, чиї власні господарства розташовані неподалік від земель держпідприємства. Але пошук їх був складний, адже фермери вагалися: сіятися чи ні? Зможуть вони потім зібрати врожай? Чи не буде захоплення земель? Чи не постраждає техніка через бойові дії, особливо у регіонах поблизу фронту? Якщо зберуть врожай, то що з ним робити? Чи зможуть вони його реалізувати? Таких питань було дуже багато. Рік був дуже складний. Цього року фермери вже дещо призвичаїлися до обставин, і ми сподіваємося, що робота проходитиме дещо спокійніше. Ми сподіваємося, що не буде дефіциту пального і будуть відкриті експортні ринки.
— Тобто були складнощі з початком посівної через вагання аграріїв?
Це героїчні люди – вони воюють на своєму фронті. Минулого року вони зіштовхнулися з відсутністю посівного матеріалу, через зупинку імпорту, з відсутністю добрив на внутрішньому ринку, а також з відсутністю пального. Брак пального був найважчою проблемою – його неможливо було дістати ні за які гроші. Не було квот на пальне, за якими б аграрії могли його купувати. Тому їхні вагання зрозумілі.
Наразі багато питань фермерам доводиться вирішувати самотужки – держава не може надати повну підтримку. Але є програма кредитування «5-7-9», є також сподівання на гранти та міжнародну допомогу, і вона не обов’язково має бути фінансовою – для фермерів чудовим варіантом була б допомога зі страхуванням врожаю, що дозволило б їм кредитуватися, допомога з посівним матеріалом, засобами захисту для рослин, добривами. Це найбільш затратні статті.
Є ще одна проблема – людський ресурс. Багато спеціалістів, які працюють на землі, пішли на війну. І відсутність працівників, спеціалістів теж ускладнює ситуацію.
Сюди додається ще проблема з складністю доступу до ринків збуту. Слава Богу, є «зерновий коридор». Фермери опинилися у складних умовах: залізною дорогою вивозити доволі складно, адже через різницю в типах колій пропускна здатність невелика, вивезення фурами – дороге, а ціни на внутрішньому ринку, через війну і закриття морських портів, невигідні. Тому ті аграрії, які продовжують сіяти – вони герої. Вони беруть на себе величезні ризики.
— Яка наразі ситуація з кредитуванням фермерів, принаймні в тих регіонах, де ситуація відносно спокійна?
Минулого року багато фермерів намагалися брати кредити. Дехто їх отримав, але через низьку дохідність багато з цих фермерів не змогли погасити тіло кредиту, а дехто навіть не зміг погасити відсотки. Ціни на ринку низькі або ж взагалі відсутня можливість збуту врожаю. У багатьох фермерів на складах залишився минулорічний врожай, тобто у них відсутні кошти на нову посівну.
— У зв’язку з цим питання, чи змінився перелік контрагентів, з якими ви співпрацюєте цього року, тобто чи багато відсіялося тих аграріїв, з якими ви співпрацювали минулого року через відсутність у них можливостей провести посівну?
Практично ні. Відсотків на 10. Але загалом ситуація по країні доволі непроста.
— Які плани на цей рік?
Ми вже уклали угоди на цей рік. Посівна вже почалася, і наразі землі, там, де це можливо, уже обробляються. Ми цього року плануємо, що врожай буде зібраний на площі не меншій, ніж минулого року, тобто не менше, ніж на 70% усіх земель держпідприємства. Щодо валової маржинальності, то ми плануємо отримати в середньому 4000 тисячі гривень з гектара, тобто зростання майже на тисячу гривень порівняно з результатами минулого року. І це не дивлячись на воєнний стан, курс долара, здорожчання посівного матеріалу та засобів захисту рослин, пального.
Але для нас важливе бережливе ставлення до ґрунтів. Величезний врожай за будь-яку ціну не є самоціллю – земля не має простоювати, але вона має використовуватися раціонально, тому ми виходимо з цього. Ми започаткували відкритий, чесний добір суб’єктів господарювання, з якими укладаємо угоди, ми ретельно їх вивчаємо – це виключно юридичні особи, серед яких немає фірм-одноденок (яких, на жаль, на ринку існує багато – вони беруть державні землі, вирощують врожай, збирають і не розраховуються за нього). Наша конкурсна комісія ретельно вивчає історію роботи юрособи, перевіряє, чи не є вона ризиковою.
Продовжимо займатися питанням оформлення документації на землі, оформленням права власності на проблемні ділянки, які були неправомірно виведені з власності держави. Також займемося питанням оформлення необхідної документації на будівлі – вони теж не мають простоювати і там, де це можливо, вони будуть здаватися в оренду, будуть використовуватися, можливо, ФДМУ вирішить передати щось на приватизацію.
Ми плануємо також погасити всю заборгованість із заробітної плати, адже це і борги, які накопичувалися у філіях. Ми змогли побачити реальну заборгованість, лише коли провели інвентаризацію кожної філії та отримали доступ до бухгалтерії, яку, як я казала, кожна філія вела самостійно. Продовжимо судово-претензійну роботу із повернення активів, захисту прав на землю та інше майно. Є також плани з подальшої оптимізації штату та роботи підприємства загалом. І важливий момент – роботи з врегулювання допущених порушень експортного законодавства, повернення виручки.
— Підприємство перебуває під управлінням Фонду держмайна. Як вам працюється з новим керівником ФДМУ, паном Рустемом Умеровим, та які основні завдання стоять перед підприємством на поточний рік?
Новий керівник, Рустем Умеров, – дуже професійна та амбітна людина. Мені дуже імпонує можливість попрацювати в його команді, набратися нового досвіду та навичок. Важливо, що у нас збігається бачення стратегічного розвитку підприємства – ми планомірно працюємо над усуненням усіх проблем та виведенням його з кризи.
Джерело: УНН
